§ 2. Право спільної часткової власності
Якщо ці питання учасниками не вирішені, а частки не виділені залежно від тієї чи іншої підстави, такі частки визнаються рівними1.
Щодо питання про правову природу частки існують три основні точки зору:
1) це арифметичне відображена частка в суб'єктивному праві на спільне майно (1/3; 1/2; 1/4);
2) це частка в коштовності (вартості) спільного майна;
3) це кількісний показник обсягу правомочностей кожного власника відносно спільного об'єкта2.
' Пункт 7 ч. VI Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1998. № 8. С. 152.
2 3 питань юридичної природи прав, що належать учаснику спільної часткової власності, див.: ГенкинД. М. Право собственности в СССР. М., 1961.Гл. IV; Мисник Н. Н. Правовая природа общей собственности // Правоведение. 1993. № 1. С. 2434.
260
Пануючою є перша точка зору про частку в праві власності на річ. Однак залежно від розміру своїх часток усі учасники спільної часткової власності:
мають право на доходи від спільного майна;
відповідають перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з використанням спільного майна;
повинні брати участь у сплаті всякого роду податків та платежів, а також у витратах по утриманню та збереженню спільного майна.
У цьому спостерігається схожість прав учасників спільної власності з корпоративними правами учасників господарських товариств.
Специфіка спільної часткової власності на відміну від власності господарських товариств, яка також передбачає поділ її на вклади (паї, акції), полягає в тому, що, незважаючи на нерівність часток учасників, останні мають рівні права по володінню, користуванню та розпорядженню загальним майном. У той же час учасник, наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю або акціонер мають права залежно від розміру своєї частки у майні товариства (кількості належних їм акцій). Крім того, вирішення всіх питань співвласниками повинно бути одностайним, а в господарських товариствах можливо більшістю голосів. За умов, якщо хтось з учасників господарського товариства залишився в меншості, він повинен підкоритися волі більшості. При недосягненні згоди в питанні здійснення правомочностей співвласників, кожен з учасників часткової власності може звернутися до суду. При цьому суд виходить із розмірності частки в праві.Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути будьякі особи (фізичні або юридичні), а також держава. Спільна власність за участю громадян може бути як частковою, так і сумісною, а спільна власність за участю суб'єктів державної власності та юридичних осіб — тільки частковою.
Об'єктами права спільної власності виступає таке ж саме майно, що є об'єктом права власності. Це може бути не тільки індівідуально визначена річ, а й сукупність речей, навіть така сукупність, що пов'язана з нерозривним закінченим циклом виробництва — цілісним майновим комплексом, що зустрічається при придбанні державного майна в такі способи приватизації, як за конкурсом, на аукціоні, шляхом викупу. Сукупність речей як об'єкт права спільної власності виникає також шляхом здійснення сумісної діяльності, пайової участі в будівництві та ін.
...Вазкливіш для розуміння об'єкта права спільної часткової власності є те, що він є єдиним, незважаючи на те, що він може уявляти
261
Глава 18 ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА
з себе сукупність речей або таку складну річ, як жилий будинок. Тому і права співвласників поширюються на цей об'єкт цілком, а не на його окрему частку, що дорівнює його частці в цій власності.
Підстави виникнення права спільної часткової власності досить різноманітні.
До них, зокрема, належать:спадкування майна декількома спадкоємцями;
спільне придбання майна за договорами купівліпродажу, дарування, міни при приватизації державного майна;
спільне придбання у власність майна в первісний спосіб (наприклад, шляхом його створення у виробництві, побудови жилого будинку, в процесі переробки, що пов'язано з поєднанням та змішуванням речей, за договором про сумісну діяльність та ін.)
Розмір часток учасників залежить від різних підстав і може бути змінений в процесі нагромадження спільної власності різними шляхами:
Істотна зміна вартості первісного вкладу за рахунок майнових, грошових та трудових вкладів інших учасників при незмінності такого вкладу;
переуступка частки в праві кимось із співвласників на користь іншого співвласника;
прийняття до свого складу інших осіб зі своїми вкладами, при якому частки у спільному майні вже будуть перерозподілені, та ін.
Свої правомочності по володінню, користуванню та розпорядженню майном співвласники здійснюють за взаємною згодою. Що ж до розпорядження, то це стосується здійснення права розпорядження всією річчю і не поширюється на право співвласника розпоряджатися своєю часткою в спільній власності, що вирішується ним самостійно без впливу співвласників. Однак з урахуванням їх прав та інтересів законодавче встановлений механізм такого розпорядження, яким передбачається право переважного придбання частки іншими співвласниками при її продажу в праві спільної власності одним з її учасників сторонній особі. Це право забезпечується:
обов'язком продавця повідомити в письмовій формі інших учасників про намір відчуження своєї частки з зазначенням всіх істотних умов майбутньої угоди;
правом тих власників, що залишаються, придбати частку на тих же умовах (ст. 114 ЦК).
Продавець може продати свою частку третій особі у разі відмови інших співвласників від купівлі чи нездійснення ними цього пра
262
ва стосовно будинків протягом одного місяця, а стосовно іншого майна — протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення про намір відчуження майна співвласниками.
У разі порушення права переважної купівлі інший учасник спільної власності має право звернутися з позовом до суду про переведення на нього права покупця.
Таким чином, законодавець встановив специфічний наслідок недодержання законодавства — не реституцію, а переведення права. Це не порушує прав власника: він висловлює свій намір провести відчуження своєї частки, здійснює дії щодо такого відчуження, визначає ціну, і законодавець не вбачає істотного значення для відчужувача речі, хто за цю річь буде розраховуватися з власником. У намірі співвласника на відчуження ним належної йому майнової частки законодавчих перешкод не існує. Інша річ, що в праві на придбання цієї частки перевага надається іншим співвласникам спільного майна. І це зрозуміло, адже останнім не байдуже, хто стане співвласником. Для них також має значення можливість збільшити власну частку в праві на майно.На вимогу одного з учасників часткової власності у порядку, визначеному ст. 115 ЦК, може здійснюватися виділ його частки. У разі, якщо співвласників двоє, має місце розподіл майна в натурі. Способи виділу та розподілу встановлюються за угодою сторін. Якщо не досягнуто згоди, то за позовом будьякого учасника майно поділяється в судовому порядку. При неможливості такого поділу без нерозмірної шкоди господарському призначенню цього майна відповідному співвласнику присуджується грошова компенсація.
Виділ частки здійснюється в натурі, а для інших співвласників зберігається правовий режим спільної власності. Якщо ж усі учасники вимагають вирішення подібного питання, то йдеться про розподіл, з яким припиняються відносини часткової власності.