§ 5. Порядок реалізації спадкових прав

Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщи

469

ни щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном.

Фактичний вступ в управління або володіння будьякою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.549 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини або фактично не вступить в управління чи володіння спадковим майном, вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини, і його частка переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування.

Якщо всі спадкоємці не прийняли спадщини або не закликаються до спадкування, майно за правом спадкування переходить у власність держави.

Іноді спадкоємець внаслідок певних об'єктивних обставин не має змоги протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати заяву до нотаріального органу щодо прийняття спадщини чи вступити в управління чи володіння спадковим майном. Оскільки такий спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини, він не має права вимагати від нотаріуса видачі йому свідоцтва про спадкування. Свої інтереси цей спадкоємець має можливість захистити через суд за місцем відкриття спадщини.

Якщо пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщини стався з поважних причин (тривале відрядження, тривала хвороба тощо), суд може продовжити цей строк.

У випадку винесення судом рішення щодо продовження строку на прийняття спадщини вважається, що спадкоємець прийняв її.

Якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, який пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також гроші, виручені від реалізації решти належного йому майна (ст.550 ЦК України).

Спадщина може бути прийнята після закінчення шестимісячного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відмова від спадщини. Як уже зазначалося, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов'язок прийняти її. Тому спадкоємець може відмовитись від прийняття спад

470

щини. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, передбачених статтею 549 ЦК України, дій, що свідчать про прийняття спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом може відмовитись від спадщини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (ст.553 ЦК України). Разом з тим у законі передбачається можливість відмовитись від спадщини (також протягом шести місяців з дня її відкриття) на користь когонебудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкування за законом чи за заповітом, а також на користь держави, окремих державних, кооперативних або громадських організацій.

Якщо спадкоємець за законом або заповітом відмовиться від спадщини, не зазначивши, на чию користь зроблена ця відмова (або відмовиться на користь осіб, не згаданих у першій частині ст.553 ЦК України), його частка переходить до спадкоємців за законом та розподіляється між ними в рівних частках. Те саме правило застосовується і до випадків, коли спадкоємець позбавлений спадкодавцем права спадкування.

Якщо все майно спадкодавець заповідає призначеним ним спадкоємцям, частка спадкоємця, що відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Наприклад, якщо заповідач у заповіті зазначить, що предмети домашньої обстановки та вжитку він заповідає дочці, а автомашину — сину, то в разі відмови сина від прийняття спадщини автомашина перейде до спадкоємців за законом (у тому числі й до дочки), що випливає з аналізу статей 554 і 537 ЦК України.

Коли ж заповідач залишив би все своє майно дочці та сину, то в разі відмови сина від прийняття спадщини його частка перейшла б до дочки, інші ж спадкоємці за законом не були б у цьому випадку закликані до спадкування (звичайно, коли ніхто з них не має права на обов'язкову частку в спадщині).

Перехід права на прийняття спадщини.

471

Відповідно до статті 551 ЦК України це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця. У складі спадкового майна до спадкоємців переходять не тільки права (право власності на різноманітне майно, в тому. числі на будинок, гроші, предмети домашнього вжитку тощо, права вимоги до боржників спадкодавця), а й обов'язки. Спадкоємці несуть відповідальність за борги спадкодавця. Наприклад, за життя спадкодавець позичав у когось певну суму грошей. Якщо до смерті спадкодавець не встиг їх повернути кредиторові, то цей обов'язок разом із сукупністю майнових прав спадкодавця переходить до його спадкоємців.

Законодавством України встановлено правило, що спадкоємець, який прийняв спадщину, а також держава, до якої перейшло спадкове майно, відповідають за борги, що обтяжують спадщину, лише в межах дійсної вартості спадкового майна (ст.556 ЦК України).

Наприклад, якщо вартість спадкового майна дорівнює 20 тис, грн., а боргів у спадкодавця на ЗО тис. грн., то відповідальність перед кредиторами спадкодавця обмежується 20 тис. грн.

Кожний із спадкоємців відповідає за борги спадкодавця пропорційно одержаній частці спадкового майна.

Кредитори спадкодавця зобов'язані пред'явити свої претензії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Претензії мають бути пред'явлені спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (ст.557 ЦК України).

Треба зазначити, що претензії пред'являються кредиторами протягом шести місяців з дня відкриття спадщини незалежно від строку настання права вимоги.

Наприклад, один громадянин позичив другому певну суму грошей. У договорі було передбачено, що боржник поверне борг через три роки. Отже, право вимагати повернення боргу у кредитора виникає лише через три роки. Проте, якщо боржник помер раніше цього строку, наприклад, через один рік після укладення ^ договору, кредитор повинен пред'явити свої претензії до закін

472

чення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, бо інакше він взагалі втрачає своє право вимагати повернення боргу.

Видача нотаріальною конторою свідоцтва про право спадкування. Усі питання, пов'язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням цих прав, вирішуються державними нотаріальними конторами. І лише якщо між зацікавленими особами виникає спір внаслідок переходу майна померлого до його спадкоємців, відповідні питання розглядаються і вирішуються судом.

Державні нотаріальні контори (в населених пунктах, де таких нотаріальних контор немає — інші органи, визначені законом) вживають заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів чи кредиторів (ст.558 ЦК України). Для цього майно за описом передається на зберігання родичам померлого або стороннім особам.

Нотаріальна контора встановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкування, і визначає частку кожного з них у спадковому майні. Кожний спадкоємець, який має право на спадщину, може одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину (ст.560 ЦК України). В цьому свідоцтві вказуються спадкоємці, які прийняли спадщину, склад, вартість та місцезнаходження спадкового майна, розмір частки кожного із спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину не встановлює прав спадкоємців, а тільки підтверджує наявність цих прав. Якщо спадкоємець прийняв спадщину, то до нього переходять права на відповідну частку майна спадкодавця (або на все майно) незалежно від того, одержав він свідоцтво про право на спадщину чи ні. Внаслідок цього в законі не встановлено строку, протягом якого спадкоємець вправі звернутися до нотаріальної контори з проханням видати таке свідоцтво.

Свідоцтво про право на спадщину видається в основному після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, оскільки лише після закінчення цього строку може бути визначено коло спадкоємців, які прийняли спадщину.