§ 1. Поняття і значення договору поставки
З переходом до ринкової економіки постала проблема збереження господарських зв'язків, що склались між виготовлювачами і споживачами на поставку сировини, матеріалів, енергоресурсів, комплектуючих виробів. Розрив цих зв'язків відчутно позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв'язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації усталених і налагодження нових господарських зв'язків, передусім між підприємствами, розташованими на території України.
Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір — це основний документ, що визначає пра
95
ва та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будьяких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.
За договором поставки постачальник, який є підприємцем, зо, бов'язується в обумовлені строки (строк) передавати у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або й інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.
Сторонами (суб'єктами) цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю.
Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст.2 Закону України «Про підприємництво»).Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).
В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.
Договір поставки є консесуальним, двостороннім і сплатним. Як консесуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи третейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством.
Договір поставки двосторонній, бо права і відповідні обов'язки виникають для обох контрагентів. Сплатний характер цього
96
договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.
Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин.
Насамперед, у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 р. «Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав» (далі за текстом — Загальні умови поставок товарів). Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності) держав — учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками. Під суб'єктами господарювання розуміють підприємства, об'єднання 'їх, організації будьяких організаційних форм, а також громадян, які володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на території цих держав. Під товаром розуміють як товари народного споживання, так і продукцію виробничотехнічного призначення.Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничотехнічного призначення (1993 р.), але воно має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб'єктами господарської діяльності (незалежно від форм власності) на внутрішньому ринку України з кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.
Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав від 23 грудня
1993 р. та Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня
1994 р. Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 р. затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав — учасниць СНД. Поставка продукції за виробничою кооперацією — це поставка сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємопов'язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції.
Крім того, продовжують діяти чинні з 1 серпня 1988 р. Положення про поставки продукції виробничотехнічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживан
4 7244
97
ня (далі за текстом — Положення про поставки продукції і Положення про поставки товарів).
Поставки продукції за державними замовленнями (контрактами) здійснюються відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року «Про поставки продукції для державних потреб».