§ 2. Неустойка
Термін «неустойка» в нормативних актах має два значення. У широкому розумінні — це спосіб забезпечення зобов'язань, у вузькому — один з різновидів неустойки, що встановлюється у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов'язання або у твердій грошовій сумі і стягується одноразово. Однак є штрафи, розмір яких визначається у відсотках до твердої суми за кожний день прострочення. Так, залізниця залежно від часу прострочення доставки вантажу сплачує штраф у відсотковому відношенні до плати за провіз.
Застосування неустойки як способу забезпечення виконання грошових зобов'язань повинно здійснюватися в порядку і межах, передбачених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»1.1 коли, наприклад, має місце прострочення платежу, то за умови, коли стягнення неустойки передбачене договором, розмір її хоча і обчислюється у відсотковому співвідношенні з грошовою сумою заборгованості, але не може перевищувати подвійної облікової ставки, встановлюваної Національним банком України, що діяла в період, за який сплачується неустойка.
1 Відомості Верховної Ради України. 1997. № 5. Ст. 28.
316
Глава 24 СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗА НЬ
Залежно від порядку встановлення розрізняються законна і договірна неустойка. Перша — це така, що передбачена нормативноправовими актами, друга встановлюється сторонами в договорі.
Законна неустойка широко використовується і за її допомогою держава прагне стимулювати організації і підприємства до виконання завдань і додержання державної дисципліни.
Договірна неустойка встановлюється контрагентом у разі, якщо її не передбачено законом.
Сторони узгоджують її розмір, вид і підставу стягнення. В усіх випадках угода про договірну неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Письмової форми необхідно додержуватися і у разі, якщо зобов'язання, що нею забезпечується, не вимагає письмового оформлення. Недодержання встановленої форми тягне за собою визнання угоди про неустойку недійсною. Порушення боржником зобов'язання може спричинити кредиторові збитки. У цьому зв'язку виникає необхідність з'ясування співвідношення неустойки і збитків.По відношенню до збитків неустойка диференціюється на залікову, штрафну, виключну і альтернативну.
Неустойка буде заліковою, якщо вона поглинається загальним розміром суми спричинених збитків. Це означає, що останні можуть бути стягнені лише в частині, яка не покривається неустойкою. Наприклад, якщо виконанням зобов'язання заподіяно збитків на суму 1000 грн., а неустойку встановлено у розмірі 600 грн., то кредитор має право вимагати від боржника відшкодування збитків лише в сумі 400 грн.
Залікова неустойка має значення загального правила (ст. 204 ЦК) і повинна застосовуватися в усіх випадках, якщо законом або договором не передбачено інші види неустойки.
Неустойка, що стягується понад збитки, називається штрафною. У наведеному прикладі це означало б можливість стягнення на користь потерпілої сторони збитків у розмірі 1000 грн. та неустойки в розмірі 600 грн. Така неустойка використовується як засіб боротьби з найбільш серйозними порушеннями зобов'язань.
Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання лише сплатою неустойки і виключає вимоги про відшкодування збитків. У наведеному прикладі вона обмежується сумою 600 грн. Зазначений вид неустойки широко застосовується в договорах залізничних перевезень.
Закон (ст. 204 ЦК) дозволяє сторонам за договором встановлювати стягнення або неустойки, або збитків. Така неустойка одержала назву альтернативної.
317
I
Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
На стягнення неустойки ст.
72 ЦК встановлено скорочений строк позовної давності — шість місяців.Уплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, і відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. Кредитор не має права вимагати сплати неустойки, якщо позичальник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, яке обумовлено умислом або необережністю кредитора (ст. 210 ЦК), якщо інше не передбачено законом.
Оскільки неустойка переслідує мету відшкодування збитків, а не лише покарання несправної сторони, судам надається право зменшувати її розмір, якщо вона є надмірно великою.
У ст. 205 ЦК зазначено, що в разі, якщо належна до сплати неустойка надмірно велика порівняно з збитками кредитора, суд має право зменшити неустойку. При цьому повинні бути взяті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правозастосовні органи можуть змінити розмір неустойки, але не виключити повністю її стягнення. Вона може бути зменшена тільки до розміру заподіяних кредиторові збитків. Відшкодування збитків повинно поставити потерпілу сторону не в те становище, в якому вона перебувала до укладення договору, а у становище, якого вона набула б, якби договір було виконано належним чином.