§5. Момент виникнення права власності у набувача. Ризик випадкової загибелі речі
228
практичного значення набуває питання про момент виникнення права власності у набувача.
З.цим пов'язані важливі правові наслідки, насамперед про долю плодів і доходів, ризик випадкової загибелі речі, можливе звернення стягнень за рішенням суду чи арбітражу на конкретне майно та ін.Відповідно до ст.128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
У силу диспозитивного характеру наведеної норми і спеціальний закон, і самі учасники майнових відносин можуть розв'язати це питання інакше. Наприклад, пов'язати перехід права власності з іншими обставинами: укладенням договору або повної оплати речі. Щодо позиції законодавства, то можна навести ст.227 ЦК України, якою встановлено обов'язковий порядок укладення договору купівліпродажу жилого будинку з нотаріальним посвідченням і наступною реєстрацією у виконкомі місцевої Ради народних депутатів. За таких умов можливості сторін у використанні диспозитивного характеру ст.128 ЦК України дещо обмежені, оскільки вони (сторони) не можуть визначити момент переходу права власності обставиною чи фактом, який передує нотаріальному посвідченню договору або його реєстрації — така угода сторін буде недійсною, оскільки суперечить закону. А от, наприклад, у ЦК Росії (ст.135) це питання розв'язано більш конкретно: якщо договір про відчуження речі підлягає реєстрації, право власності виникає у момент реєстрації.
Передачею речі відповідно до ст.128 ЦК України визнається вручення речі набувачеві, а також інші способи, наприклад, здача майна транспортній організації для відправки набувачеві, здача на пошту для пересилки йому при умові відчуження речей без зобов'язання доставки. Нарівні з наведеними способами передачею речі визнається і передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на річ.
Характеризуючи вручення речі набувачеві як один з найпоширеніших способів передачі, зауважимо, що не завжди вручення відповідає буквальному фактичному переданню «з рук в руки». Поняття «вручення» має ширший зміст і охоплює всі випадки переходу майна безпосередньо від попереднього власника до набувача.
Якщо договір не містить зобов'язання доставити річ набувачеві, то попередній власник може передати річ іншим способом — шляхом укладення договору з органами залізничного, водного, автомобільного або повітряного чи морського транс
229
порту, або з органами зв'язку на доставку відповідних речей набувачеві, який з моменту передачі майна транспортними організаціями або органам зв'язку і стане новим власником.
Випадкова загибель речі — це знищення її при відсутності вини з боку будьяких осіб шодо обставин, які сприяли загибелі речі.
Правові наслідки випадкової загибелі полягають у тому, шо всі збитки від цього покладаються на власника речі. Саме так вирішується це питання у законі: ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якшо інше не встановлено законом чи договором (ст.130 ЦК України). І це правило також носить диспозитивний характер, тобто надає сторонам право інакше вирішити це питання.Відповідно до ч.2 ст.130 ЦК України, якщо має місце прострочення з боку відчужувача або набувача у передачі або прийнятті речі, то ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування несе сторона, шо прострочила передачу.
Отже, пов'язуючи момент виникнення права власності саме з передачею речі набувачеві, чинне цивільне законодавство має на меті забезпечити охорону матеріальних цінностей суспільства. Під загрозою ризику випадкової загибелі або зіпсування речі до її передачі набувачеві відчужувач зацікавлений у забезпеченні умов, за яких виключається випадкова загибель або пошкодження відчужуваного майна.