§3. Форми власності

Законодавство, таким чином, не визначає правову природу названих форм власності, разом з тим радикальна господарська реформа нашої економічної системи поставила цілий ряд нових проблем, насамперед, про допустимість приватної власності у системі ринкового Господарювання.

Оскільки поняттям приватної власності охоплюється не тільки велика капіталістична власність, але й трудова власність дрібного ремісника або селянина, більшість авторів вважали не тільки можливим, а й доцільним її функціонування і в межах народногосподарського комплексу.'

Була й інша думка.

'Бронштейн М.О. О собственности, и не только. Некоторые заметки о проекте основополагающего закона//Известчя.—1989.—1 дек.

220

поляризацію в нашому суспільстві, але й серйозні соціальні струси. Приватна власність може в значних масштабах, кінець кінцем, стати засобом експлуатації. А от індивідуальну (трудову) власність ми припускаємо в будьяких розмірах».

Закон СРСР «Про власність в СРСР» не вживав терміну «приватна власність», але давав підстави дійти висновку, що така форма власності може виникати на підставі діючих норм і вимагатиме правового захисту.

Відповідно до ст.8 Закону про власність члени сім'ї та інші особи, що разом ведуть трудове господарство, могли мати у власності майстерню або інше мале підприємство в галузі побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування та в інших сферах господарської діяльності. П.4 ст.І того ж Закону передбачав, що власник вправі на умовах і в межах, передбачених законодавчими актами суверенних і автономних республік, укладати договори з громадянами про використання їх праці при здійсненні належного йому права власності.

Отже, з одного боку у власності окремих громадян можуть бути основні засоби виробництва, а з іншого — ці громадянивласники можуть використовувати найману працю.

Від такої компромісної позиції щодо визнання права приватної власності відмовилося законодавство України. Відповідно до ст.2 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» остання в Україні виступає в формах державної, колективної і приватної власності. Всі форми власності є рівноправними, мають рівні умови для їх розвитку та захисту.

Власність громадян створюється і примножується за рахунок 'їхніх доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів, що вкладені в кредитні установи, акції та інші цінні папери, надбання майна при успадкуванні та на інших засадах, передбачених в законі. Ця власність заснована на свободі особи в розпорядженні своїми здібностями до виробничої і творчої праці, виборі її форм і засобів звернення цих результатів на задоволення суспільних і особистих потреб.

Приватна власність виникає не тільки тоді, коли майно належить одному громадянину, але й тоді, коли йдеться про власність трудового або селянського господарства. Оскільки ні їрудове, ні селянське господарство не має статусу юридичної особи, то в цьому випадку не виникає колективної власності.

221

До колективної власності належить власність орендних підприємств, колективних підприємств, виробничих та інших кооперативів, акціонерних та інших господарських товариств, господарських асоціацій та інших об'єднань, шо мають статус юридичної особи.

Природа колективної власності несумісна з відчуженням робітників від засобів виробництва і виключає буаьяку експлуатацію людини людиною. Саме цей принцип — абсолютна неможливість використати працю іншої людини для власного збагачення — на нашу думку, повинен вирішувати загальне ставлення до приватної власності як такої. При цьому слід мати на увазі, що ніяких обмежень щодо розмірів трудової власноті наше законодавство не встановлює, тому будьяких первісних способів набуття права власності належать створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгосподарно утримуваних пам'яток історії і культури, безхазяйне майно, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.

Деякі способи характерні для виникнення будьяких форм

8 ^оэ 225

власності, наприклад, виробництво, переробка речей, плоди і доходи.

Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом і заповітом.

Виробництво — один з найпоширеніших способів набуття права власності. Створення нової речі як у промислових масштабах, так і в одиночному екземплярі, незалежно від форми власності, характеризує процес поширеного відтворення. Таким чином, виробнича діяльність виступає підставою (способом) набуття як колективної чи державної (майно виробляється колективами громадян), так і індивідуальної власності (суб'єктом виступає окремий громадянин).

Специфікація. Цей спосіб набуття права власності охоплює перероблення чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Якщо переробка має місце із матеріалів власника, який сам здійснює виробничий процес, то питання про власника нової речі не викликає труднощів. Коли ж річ виготовляється т, чужих матеріалів або переробляється чужа річ, виникають певні труднощі у визначенні власника, хто їм буде: той, кому належали матеріали (або стара річ), чи той, хто вклав свою працю.

Специфікатор (особа, яка переробляє річ) може стати власником нової речі при наявності двох умов одночасно: а) вартість виготовлення речі перевищує вартість матеріалів (або вартості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, шо виготовляє речі з чужих матеріалів, які належать іншій особі.

Якщо специфікатор визнається власником речі, він має повернути цій особі вартість належних їй матеріалів або компенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість матеріалів перевищує вартість речі, власником речі визнається власник матеріалів. Він може залишити річ за собою, сплативши витрати на її виготовлення, або відмовитись від неї на користь специфікатора.

Але у цивільному законодавстві питання про специфікацію розв'язане лише у ст.155 ЦК Литви.

Плоди і доходи. За загальним правилом, встановленим ст.133 ЦК України, одержання плодів і доходів є одним із способів

226

набуття права на річ, яка приносить плоди, приплід тварин, доходи її власникам, якщо інше не встановлене законом або договором власника з іншою особою.

Але закон у деяких випадках вирішує це питання інакше. Так, ст.22 Закону України про власність передбачає, що продукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, а також одержані від неї доходи, є його власністю. Диспозитивний характер ст.133 ЦК України дає змогу визначити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.

Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном, яке має місце з боку попереднього власника.

У науці цивільного права питання похідних способів набуття права власності пов'язується з проблемою правонаступництва. Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача мають місце, як правило, одночасно на основі одного і того ж юридичного факту: наприклад, договору купівліпродажу, передачі речі за договором позики тощо.

Отже, при переході права власності виникає правонаступництво. Деякі автори, використовуючи правонаступництво як універсальний критерій для розмежування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних відносять і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляється до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника.

Похідними способами набуття права власності визнаються договори: купівліпродажу, поставки, дарування, міни, позики. Внаслідок укладення відповідного договору набувач речі стає її власником. Крім договорів похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як спадкування, незалежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон.

Зауважимо, шо при похідних способах набуття права власності на нового власника переходять усі обов'язки, які мав попередній власник майна.

8*

227

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи у більшості випадків означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності одночасно розглядається і як підстави для припинення його.

Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язане з правонаступництвом і стикається з новим правом власності. Це має місце, наприклад, коли власник повністю вживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина виникає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжитку право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову.

Припинення права власності може мати місце і тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняється у результаті прийняття відповідного акту органами державного управління, наприклад, у разі вилучення худоби при епізоотіях.

Таким чином, підстави припинення права власності поділяють на такі, шо залежать, і такі, шо не залежать від волі власника.

А. Залежать від волі власника:

а) угоди по відчуженню майна або витрати грошових коштів;

б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається;

в) знищення або викидання майна власником. Б. Не залежать від волі власника:

а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом;

б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправних дій інших осіб;

в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.