§ 4. Ім'я громадянина і місце його проживання
Громадяни, які досягай віку 16 років, мають право змінити прізвище, ім'я та noбатькові'. У разі зміни імені громадянин повинен повідомити про це своїм кредиторам і боржникам.
Разом з іменем громадянина індивідуалізує в цивільному обороті також місце проживання. Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає (ч. 1 ст. 17 ЦК України).
Трапляються випадки, коли громадянин не має постійного місця проживання. У цьому разі треба виходити з того, де він найчастіше перебуває. Не слід вважати переміною місця проживання виїзд громадянина тимчасово в іншу місцевість для навчання, виконання службового завдання тощо.
Місце проживання визначається межами певного населеного пункту, а також вказівкою на певну вулицю, номер будинку, кварти
1 Цивільний кодекс РФ передбачає довірче управління майном підопічного при необхідності постійного управління його нерухомим і цінним рухомим майном. Орган опіки і піклування укладає з управляючим, визначеним цим органом, договір про довірче управління таким майном. У цьому разі опікун і піклувальник зберігають свої повноваження відносно того майна підопічного, яке не передане в довірче управління (ст. 38 ЦК).
: Пункт Зет.
13 Закону України «Про авторське і суміжні права» // Відомості Верховної Ради України. 1994. ЛііЗ. Ст. 64.1 Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р. № 233 // ЗПУ України. 1993. № 9. Ст. 180.
72
Глава 5 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
ри. При визначенні місця проживання вирішального значення не будуть мати прописка, місце знаходження майна громадянина, оскільки закон не передбачає врахування цих обставин. Громадянин самостійно вибирає місце свого проживання, яке може бути тільки одне. Згідно із ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЦК місцем проживання неповнолітніх, що не досягай 15 років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів. У цьому разі йдеться про збіг місць проживання, що пов'язане з належним виконанням батьківських та опікунських функцій.
Правильне визначення місця проживання має важливе юридичне значення для багатьох цивільних правовідносин, суб'єктом яких виступає громадянин. Наприклад, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, місце виконання зобов'язання часто визначається місцем проживання боржника.
Таким чином, вибір місця проживання є елементом правоздатності громадянина, а правила про місце проживання складають окремий інститут, який визначає становище громадян як суб'єктів цивільного права.