ПЕРЕДМОВА
Одним з основних завдань сучасної освітньої політики є забезпечення якості освіти, адекватної темпам розвитку суспільства. Якісна освіта як складова суспільно - економічної діяльності лежить в основі розвитку будь-якої країни, а в період інформаційного суспільства стала базовою умовою конкурентоспроможності держав, їх національної безпеки, впливу на глобальні економічні і соціально- політичні процеси.
Якість вищої освіти покладена в основу побудови як загальноєвропейського освітнього простору, так і систем освіти країн-учасниць Болонського процесу.Мета сучасної освіти - створення такої її системи (за структурою, організацією та змістом), яка на основі національних надбань світового значення та усталених європейських традицій забезпечить формування фахівців, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах в системі суспільної праці для забезпечення розвитку інформаційно-технологічного суспільства, спроможних бути конкурентоспроможними на ринку праці, реалізовувати соціальну політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб. При цьому наголос робиться на універсальності підготовки випускника, його адаптованості до ринку праці.
На сучасному етапі розвитку суспільства величезною є роль правових знань як найважливішої компоненти особистісного та соціального розвитку. Як і в освіті загалом, у викладанні дисциплін правничого циклу відбувається удосконалення, суть якого полягає у зміні парадигми формування змісту освіти - перехід від знаннєво- орієнтованого підходу до діяльнісного особистісно-орієнтованого.
Фундаментальне значення у підготовці сучасного фахівця-правника має система знань історико-правового спрямування, складові якої забезпечують наукове підгрунтя, методологічну базу та фаховий інструментарій для вивчення галузевих і міжгалузевих напрямів юриспруденції та підготовки фахівця-правника.
Саме суспільно-історична практика породжує об’єкт пізнання, висуває його на перший план для подальшого теоретичного осмислення, зокрема, проблеми джерел права, діалектики правової діяльності та правових відносин як форми і результату цього різновиду соціальної діяльності. Вивчення генезису, становления, розквіту і занепаду держави і права в певних цивілізаціях сприяє формуванню загальної і професійної культури правника. Воно насамперед дозволяє зрозуміти, що існування певних державно-правових інститутів історично обумовлене, залежить від рівня розвитку суспільства та правової культури населення конкретного регіону.Теоретичне і практичне значення навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн та римське право» полягає у можливості на основі грунтовного вивчення державно-правового досвіду країн і народів світу, здобутого у різні історичні періоди, глибше пізнати державно-правові реалії сучасності. Також її вивчення дає можливість здобути необхідні знання щодо здійснення економічних реформ, демократизації політичного життя суспільства і охорони прав громадян, прогнозувати подальший розвиток держави і права як в Україні, так і за її межами.
Навчальний процес є цілісною системою професійної підготовки на основі широкого використання інтегрованого підходу, синергетичних зв’язків тощо. Кінцевим результатом освіти є здатність якісно здійснювати систему функцій в процесі особистісно- та суспільноорієнтованої діяльності. Готовність і спроможність фахівця до такої діяльності визначається системою компетенцій випускника навчального закладу, що включає не лише традиційно визначувані знання, уміння та навички, але й формування ціннісно-мотиваційних ставлень і проектування на їх основі особистісно- та суспільнозначимої діяльності.
Радою Європи прийнято визначення ключових компетенцій, якими “повинні володіти молоді європейці”, включно серед них спеціальні і професійні компетенції в межах навчальної дисципліни. Результатами вважаються набори компетенцій, що включають знання, глибину усвідомлення і навики особи, яка навчається.
Найменування та опис компетентностей, формування котрих забезпечує вивчення дисципліни:
- креативність, здатність до системного мислення;
- наполегливість у досягненні мети, уміння постійно і системно працювати над собою та отриманою інформацією;
- юридична грамотність, уміння застосовувати норми правової культури;
- здатність і готовність використовувати знання про відносини у дійсному світі, розуміти причинно-наслідкові зв’язки розвитку суспільства;
- розуміти роль науки в розвитку цивілізації і техніки та пов'язані з ними сучасні соціальні проблеми, цінність наукової раціональності та її історичних типів;
- здатність розуміти та відображати взаємозв’язки, розвиток та протиріччя явищ дійсності;
- дослідницькі навички;
- сучасні уявлення про принципи гармонійного розвитку юриспруденції;
- здатність використовувати професійно профільовані знання для моделювання правових систем;
- здатність використовувати теоретичні знання й практичні навички для застосування їх у сфері права;
- володіння методами спостереження, опису й аналізу правових систем;
- володіння методами оцінки ефективності правових систем.
* * *
В основу посібника покладено матеріали курсу лекцій, який викладається автором студентам юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету.