Папініан (Papinian; Aemilius Papinianus)
Народився близько 140 р. н.е., можливо, у населеному пункті Емеса (нині — це територія Сирії).
Серед праць Папініана найвідомішими є дві підбірки - “Quaestiones” (налічує 37 книг) та “Responsa” (налічує 19 книг).
Перша книга означає “питання”, друга -”відповіді”.У правничих школах посткласичного періоду студенти третього року навчання використовували підбірку “Responsa” як основу для своєї фахової підготовки.
“Закон про цитування” (426 р.) імператора Феодосія ІІ (Theodosius) поставив Папініана на чільне місце серед п’яти юристів — класиків Стародавнього Риму.
Свої твори Папініан створював точною (precise) і елегантною (elegant) латинською мовою.
Фахівці вважають, що творчого потенціалу у Папініана було замало, тобто він був блискучим коментатором, але не творцем.
Посідав високі пости у Візантійській імперії за часів імператора Луціуса Септіміуса Северуса, коли той був на троні впродовж 193-211 років.
Папініана було вбито за наказом сина Л.С. Северуса — спадкоємця престолу -Каракали. Існує версія про те, що Папініан відмовився віднайти для Каракали правове виправдання вбивства ним свого брата-суперника Гети.