Німецькео торговельне уложення
Приватному праву Німеччини притаманне явище, відоме як дуалізм. Воно означає поділ цього права на дві гілки — цивільне і торговельне. Цивільні правовідносини регулюються Німецьким цивільним укладення (НЦУ — інші назви: Цивільний кодекс, Бісмарківський кодекс), а комерційні — Німецьким торговельним укладенням (НТУ).
НТУ розроблялося паралельно з НЦУ.Ще до завершення політичного об’єднання Німеччини (яке трапилося 1871 р.), у 1869 р. відбулося об’єднання вексельного та торговельного права німецьких земель. Об’єднання базувалося на Вексельному статуті 1847 р. (Allgemeine Deutsche Wechselordnung) та Загальнонімецькому торговельному укладенні 1861 р. (Allgemeine Deutsche Handelsgesetzbuch). Понад два десятиліття тривала робота над створенням НТУ (Handelsgesetzbuch). Воно набрало чинності одночасно з НЦУ, тобто 1 січня 1900 р., і прийшло на зміну зазначеному Укладенню 1861 р.
Німецьке торговельне укладення, зрозуміло, не може охопити всю палітру правовідносин. Воно доповнено багатьма спеціальними законами, що стосуються комерційних питань (commercial matters). НТУ та спеціальні закони застосовуються для комерційних справ. Якщо ж виявляється, що в тій чи іншій сфері комерційне правило відсутнє, то суд застосовує відповідну норму з Німецького цивільного укладення.
НТУ складається з 4 книг: 1 — “Торговельні діячі”, 2 — “Торговельні товариства”, 3 — “Торговельні угоди”, 4 — “Морське право”. Окрім НТУ, комерційне законодавство Німеччини охоплює і безліч спеціальних законів. Якщо при вирішенні того чи іншого питання суд наштовхується на “прогалину” у законодавстві, то залучає “Ввідний закон” до НТУ.
Центральними положеннями Книги першої НТУ є суб’єктивна концепція “торгівця”. Ним НТУ вважає особу, яка комерційною діяльністю займається професійно. Ко- мерційність підприємства випливає з його суті або реєстрації у торговельному реєстрі (Handelregister). До “торгівців” зараховуються відкриті і закриті акціонерні товариства та кооперативи.
Окрема фізична особа — підприємець, товариство і компанія мають фірмову назву, під якою вони здійснюють ділову діяльність. До комерційного реєстру заносяться цивільна назва (прізвище торгівця), комерційна назва (фірмове найменування) та місце знаходження підприємства.Комерційні реєстри знаходяться в окружних судах. Реєстри розглядаються як докази правового статусу торгівця у зв’язку з банкрутством та призначенням “загальних агентів” (prokuristen).
Книга друга НТУ має справу з комерційними асоціаціями у формі звичайного (повного) комерційного товариства (Offence Handelsgesellshaft), товариства з обмеженою відповідальністю (Kommanditgeselschaft) та асоціації з “партнером, що спить” (Stille Geselschuft). Комерційне товариство не визнається юридичною особою. НТУ вважає його асоціацією, яка належить усім партнерам загалом (Gesamthamd). Усі партнери несуть необмежену відповідальність перед кредиторами товариства. Ця відповідальність поширюється і на особисте майно його партнерів. У командитному ж товаристві відповідальність одного чи кількох його членів обмежується лише майном, внесеним до товариства. Для товариства, яке має “партнера, що спить”, обмежена відповідальність останнього передбачена не перед кредиторами, а перед іншими партнерами.
Функцією Книги третьої вважається узгодження свободи торгівлі з суспільними інтересами. Книга містить спеціальні правила укладення і виконання комерційних угод. Норми Книги базуються переважно на торговельних звичаях (mercantile custom), які складалися історично.
Четверта книга стосується морського права (maritime law).
Найважливіші положення Книги четвертої стосуються морської страхувальної справи (marine insurance) та асоціацій співвласників морських суден (Reedereien або Partenreedereinen).
7.3.