Додаток 2 Довідки про президентів США

1. Джордж Вашингтон (George Washington)

Народився 22 лютого 1732 р. в графстві Вестморленд (Westmoreland), штат Вірджинія. Там же й проживав. Належав до єпископальної церкви. За партійною належністю вважається федералістом.

Протягом 1754-1763 рр. служив у британській армії, яка воювала спочатку з французькими військами під час Семилітньої війни, а потім — з індіанцями. Був великим землевласником з Вірджинії і став лідером боротьби американських колоній за незалежність. Брав участь у двох з трьох Континентальних Конгресів (1774, 1775), які проводили американські колонії в боротьбі з метрополією. Коли спалахнула війна за незалежність, яку американці називають Революційною війною (Revolutionary War), то Джорджа Вашингтона було обрано головнокомандувачем Континентальної армії. На цій посаді він перебував упродовж усієї війни. Йому вдалося зберегти армію у Веллі Фордж (Valley Forge) протягом складної зими 1777-1778 рр. і здобути вирішальну перемогу в битві під Йорктау- ном у 1781 р. У 1787 р. він очолював у з’їзд (convention) у Філадельфії, який прийняв Конституцію США. Через два роки Джорджа Вашингтона одностайно було обрано президентом США. Спочатку він не приєднувався до жодного з політичних угруповань, які стали з’являтися. Згодом приєднався до Федералістської партії. Уряди, очолювані Вашингтоном, були позапартійними і користувалися повагою як у США, так і за кордоном. США зберігали нейтралітет упродовж революційних воєн у Франції. Політикою Джорджа Вашингтона були незадоволені прихильники Т. Джефферсона, що привело до створення Республіканської партії, яка згодом перетворилася на Демократичну партію.

Джордж Вашингтон був при владі протягом двох термінів. Відмовився від пропозиції стати президентом США втретє. Наприкінці свого життя відійшов від політики.

Дружиною президента США Джорджа Вашингтона була Марта Кюстіс (Martha Dandridge Custis). Роки її життя: 1732-1802. Дітей не мали.

2. Джон Адамс (John Adams)

Народився 30 жовтня 1735 р. у Квінсі (Quincy), штат Массачусетс. Там же й проживав. За релігійною належністю був унітаристом (Unitarian), а за партійною — федералістом. На посаді президента США перебував протягом 1797-1801 рр. Помер 4 липня 1826 р.

Йому судилося бути першим віце-президентом США та другим президентом США. Належав до когорти керівників визвольного руху американських колоній. Вважається одним із співавторів Конституції США. Очолював делегацію США на переговорах із Великою Британією, що відбулися 1783 р. в Парижі. Паризький договір припинив війну метрополії з колоністами, і Велика Британія визнала їх незалежність.

Протягом 1785-1788 рр. був послом США у Великій Британії. Належав до федералістів, згладжував суперечності між прихильниками А. Гамільтона та Т. Джефферсона.

Джону Адамсу вдалося уникнути війни між США та Францією. Перед проведенням торговельних переговорів у Парижі в 1797 р. французькі представники вимагали від американської сторони сплатити певну суму грошей як передумову переговорів. Це спричинило у США хвилю обурення. Конфлікт залишився в історії під назвою “Афера XYX”. Цими літерами позначено членів французької делегації.

Дружиною президента Джона Адамса була Абігейл Сміт (Abigail Smith). Роки її життя: 1744-1818. Відзначалася інтелігентністю, вольовим характером і мала вплив на чоловіка. Була поборницею прав жінок. Подружжя мало п’ятеро дітей.

3. Томас Джефферсон (Tomas Jefferson)

Народився 13 квітня 1743 р. у Шедвеллі (Shadwell), штат Вірджинія. Там же й проживав. За релігійною належністю був членом єпископальної церкви. За партійною належністю був республіканцем, що нині означає членство в Демократичній партії. На посаді президента перебував упродовж 1801-1809 рр. Помер 4 липня 1826 р., — того самого дня і року, що й президент Джон Адамс.

Був правником-науковцем (scholarly lawyer), рішуче виступав проти британської колоніальної політики.

У 1787 р. Томас Джефферсон підготував проект однієї з перших декларацій Конгресу США — “Північно-західного орденансу” (Northwest Ordinance).

Декларація проголошувала:

1) методи адміністративного устрою територій та прийому штатів;

2) відміну рабства на північно-західній території;

3) вільну державну освіту;

4) свободу релігії;

5) суд присяжних;

6) справедливі й гуманні закони.

Протягом 1785-1789 рр. був послом США у Франції. Симпатизував французькій революції. Упродовж 1790-1793 рр., за президентства Джорджа Вашингтона, обіймав посаду державного секретаря. Був прихильником децентралізації та обмеженого використання президентської влади. Із зазначених питань, а також щодо фінансової політики конфліктував із Александром Гамільтоном.

Томас Джефферсон вважався лідером антифедералістів. Ця течія згодом переросла в сучасну Демократичну партію США.

Перебуваючи на посаді віце-президента (1796-1800), Т. Джефферсон склав проекти Кентуцьких резолюцій. Вони вважаються першими тлумаченнями прав штатів за Конституцією США.

Т. Джефферсон був першим президентом США, інаугурація якого відбулася в місті Вашингтоні. Виступав за те, щоб закордонними справами опікувалася федеральна влада, а справами штатів та місцевими більше опікувалися відповідні власті. Був прихильником протекціонізму. Підтримав “Закон проти імпорту” (Nonimportation Act, 1806) та “Закон про ембарго” (Embargo Act, 1807).

Протягом останнього періоду свого життя виявив хист до архітектури.

Дружиною президента Томаса Джефферсона була Марта Увей- лес Скелтон (Martha Wayles Skelton). Роки її життя: 1748-1782. Дружина померла у ранньому віці.

Портрет Т. Джефферсона міститься на дводоларовій банкноті. На зворотному боці банкноти зафіксовано один з моментів підписання Декларації незалежності.

4. Джеймс Медісон (James Madison)

Народився 16 березня 1751 р. у Порт Конвейї (Port Conway), штат Вірджинія. Там же й проживав. Належав до єпископальної церкви. Вважався республіканцем, що за нинішніми поняттями означає належність до Демократичної партії. Роки перебування на посаді президента США: 1809-1817. Дата смерті -28 червня 1836 р.

Упродовж 1780-1783 рр. та 1787-1788 рр. був членом Континентального конгресу. Здійснив великий вплив на форму Конституції США (1789). У 1791 р. запропонував “Законопроект про права” (Bill of Rights). Активно виступав за Конституцію і федеральні акти (Federal Papers). Протягом 1801-1809 рр. обіймав посаду державного секретаря за часів президентства Томаса Джефферсона.

Під час президентства Дж. Медісона відбулася війна між США та Британією, відома як “Війна 1812 року”. Тривала впродовж 1812-1815 рр. Війна була спровокована американськими “яструбами”. Її спричинили територіальні суперечки між США і Великою Британією, вимоги британців обшукувати американські кораблі з метою арешту британських дезертирів, торговельні обмеження, зумовлені Наполеонівськими війнами тощо.

Війська США невдало напали на британську колонію Канади в 1812 р. Британські війська значно вміліше захопили 1814 р. Вашингтон і чимало там попалили. Згоріла в 1814 р. і резиденція президента США. Війна зміцнила американський націоналізм, сприяла зростанню промисловості і загалом закінчилася для США вдало.

Дружиною президента Дж. Медісона була Доллі Пейн Тодд (Dolly Payne Todd). Роки її життя: 1768-1849. Подружжя дітей не мало. Доллі Пейн була господаркою (hostess) Президентської резиденції за часів вдівця (widower) Томаса Джефферсона. Під час окупації Вашингтону британськими військами в 1814 р. Доллі Пейн врятувала важливі документи та коштовності.

5. Джеймс Монро (James Monroe)

Народився 28 квітня 1758 р.

1802 р. президент Томас Джефферсон призначив Джеймса Монро спеціальним представником США у Франції. Заслугою Джеймса Монро є придбання у 1803 р. Сполученими Штатами Америки величезної території французької колонії Луїзіани. Ця операція залишилась в історії як Луїзіанська купівля (Louisiana Purchase). Протягом 1811-1815 рр. Дж. Монро посідав посаду державного секретаря, а в 1814-1815 рр. перебував на посаді воєнного міністра за часів президентства Джеймса Медісона.

Джеймсу Монро вдалося досягти в 1820-1821 рр. так званого Міссурійського компромісу. Він полягав у прийнятті до складу США Міссурі як рабовласницького штату та штату Мен як вільного від рабства штату.

1823 р. Джеймс Монро надіслав Конгресу США послання, в якому була викладена доктрина, відома як “доктрина Монро”, хоч її справжнім автором є Джон Кінсі Адамс — наступник Дж. Монро на посаді президента США. У доктрині зазначалося, що Америка не є полем для європейської колонізації, і США з незадоволенням розглядатимуть будь-яку спробу європейських держав втрутитися у внутрішні справи Американського континенту. Лейтмотив доктрини — “Америка — для американців!”. Доктрина Монро стала панівною доктриною політики США протягом ХІХ ст. Згодом цю доктрину іронічно перефразували: “Америка — для США”.

Дружиною Джеймса Монро була Єлизавета Кортрайт (Elizabeth Korturight). Роки її життя: 1768-1830. Подружжя мало двох дітей.

6. Джон Кінсі Адамс (John Quincy Adams)

Народився 11 квітня 1767 р. у Кінсі (Quincy), штат Массачусетс. Там же й проживав. Належав до унітарної церкви. За партійною належністю — республіканець, що нині означає членство в Демократичній партії.

Був найстаршим сином другого американського президента Джона Адамса. Протягом 1809-1814 рр. був послом США у Великій Британії. Перебував на посаді державного секретаря впродовж 1817-1824 рр. Це саме Джон Кінсі Адамс допоміг президенту США Джеймсу Монро сформулювати відому доктрину Монро. Її основний зміст — втручання іноземних держав у політичне життя Америки як частини світу вважається потенційно ворожим актом щодо США.

За партійно-політичною належністю вважався республіканцем. Трапляються відомості й про те, що він був демократичним республіканцем.

Прихильники Е. Джексона (сьомого президента США) несправедливо звинувачують Дж.К. Адамса у корупції. Їм не сподобалося призначення Генрі Клея державним секретарем. Г. Клей надав Дж.К. Адамсу значну підтримку в суперечливій кампанії виборів президента США. Така критика зашкодила уряду президента Дж.К. Адамса втілити в життя широку програму реформ.

Після закінчення терміну свого президентства Дж.К. Адамс брав активну участь у русі за скасування рабства.

Дружиною президента була Луїза Катерина Джонсон (Louise Catherine Johnson). Роки її життя: 1775-1852. Подружжя мало чотирьох дітей.

7. Ендрю Джексон (Andrew Jackson)

Народився 15 березня 1767 р. у графстві Новий Ланкастер (New Lancaster), що в Південній Кароліні. Проживав у штаті Теннессі. За релігійною належністю був пресвітеріанцем, а за партійною — демократом. Посаду президента обіймав упродовж 1829-1837 рр. Помер 8 червня 1845 р.

Протягом війни з британськими та індіанськими військами на початку ХІХ ст. йому вдалося завдати поразки індіанцям племені крік. Трапилося це 1814 р. у битві на Підковному вигині (Horseshoe Bend). За цю перемогу він одержав звання генерала. Наступного року Е. Джексон переміг британців у бою під Новим Орлеаном. У 1818 р. війська під командуванням Джексона успішно окупували Флориду. Коли Е. Джексон став президентом, то в урядових закладах і органах він замінив п’яту частину їх працівників на прихильників Демократичної партії, до якої він належав. Така політика одержала назву “система награбування” (spoils system).

Як демократ, Е. Джексон виступав проти монополій і привілейованих класів та за ширше представництво народу в органах влади. Підтримував дрібний бізнес, фермерів, ремісників. Був прихильником протекціоністського тарифу, який був вигідним промисловому Сходу США. Це не подобалося його віце-президенту Джону Келху- ну (він був представником Півдня) і той подав у відставку.

Е. Джексон виступав за сильний федеральний уряд, але 1832 р. наклав вето на закон, який передбачав зміни в статуті Національного банку. Уряд цього президента називали “кухонним кабінетом”, оскільки він складався з улюблених ним радників.

Дружиною Е. Джексона була Ракель Донельсон Робардс (Rachel Donelson Robards). Роки Ti життя: 1767-1828. Подружжя дітей не мало.

Портрет Е. Джексона міститься на двадцятидоларовій банкноті.

8. Мартін ван Б’юрен (Martin Van Buren)

Народився 5 грудня 1782 р. в Кіндерхуці (Kinderhook), штат Нью-Йорк. Мешкав у тому ж штаті. Належав до реформістської голландської церкви. За партійною належністю був демократом. На посаді президента США перебував упродовж 1837-1841 рр.

Разом з У.Л. Марсі М. ван Б’юрен утворив так зване “Олбансь- ке регенство” (Albany Regency), тобто групу політичних діячів, яка контролювала організацію Демократичної партії у штаті Нью-Йорк у 1820-1854 рр.

Протягом 1829-1831 рр. був державним секретарем. Ендрю Джексон призначив М. ван Б’юрена віце-президентом у 1832 р.

Перебуваючи на посаді президента, М. ван Б’юрен відреагував на економічну кризу 1837 р. тим, що переніс державні кошти, які раніше трималися в приватних банках, до незалежного казначейства.

Цей крок не сподобався членам Демократичної партії і багато з них перейшли до партії вігів. Незалежність федерального казначейства від національної банківської й фінансової систем була схвалена актом Конгресу 1840 р. На президентських виборах 1840 р. М. ван Б’юрен був кандидатом Демократичної партії. Вибори програв. На виборах 1848 р. був кандидатом партії “Вільної землі” (Free-soil Party). Програв знову.

Дружиною М. ван Б’юрена була Ханна Хоес (Hannah Hoes). Роки її життя: 1783-1819. Подружжя мало чотирьох дітей.

9. Вільям Гаррісон

(William Harrison)

Народився 9 лютого 1773 р. у Беркелі (Berkeley), штат Вірджинія. Проживав у штаті Огайо. Належав до єпископальної церкви. Був членом партії вігів. Помер 4 квітня 1841 р.

Був Конгресовим делегатом (Congressional delegate) від Північно-Західної території. Допоміг розділити її в 1739 р. на Індіану та Огайо. Протягом 1800-1812 рр. обіймав посаду губернатора Індіани. Вів переговори з індіанцями, укладав договори і допускав білих поселенців на підвладну йому територію. Очолював збройні сили США у битві з Текумсехом біля Тіппеканое. Під час війни між США та Великою Британією 1812-1815 рр. був командувачем військами Північного Заходу. У 1813 р. він захопив Детройт і здобув перемогу у битві біля Темзи.

Його президентська кампанія відбувалася під гаслом “Тіппека- ное”, а також “Тайлер”. Це була перша гостра кампанія з виборів президента США.

На посаді президента перебував лише один місяць. Помер від запалення легенів. Доводиться дідом Бенджаміну Гаррісону, — двадцять третьому президенту США.

Дружиною В.Гаррісона була Анна Сіммес (Anna Symmes). Роки її життя: 1775-1864. Подружжя мало десятеро дітей.

10. Джон Тайлер (John Taller)

Народився 29 березня 1790 р. у Грінвеї (Greenway), штат Вірджинія. У тому ж штаті й проживав. Належав до єпископальної

церкви. За партійною приналежністю — віг. Роки президентства: 1841-1845. Помер 18 січня 1862 р.

На посаду глави США заступив після смерті Вільяма Гаррісона. Він став першим в історії США президентом, який обійняв цю посаду автоматично з огляду на свій статус віце-президента держави.

Не підтримував політику своєї партії з багатьох питань. Був прихильником закріплення за штатом значних прав. Політика президента була не до вподоби членам його уряду і він, практично в повному складі, подав у відставку. Вірним президенту залишився лише державний секретар Даніель Вебстер. Державний секретар залишився з метою завершення переговорів зі своїм британським колегою лордом Ашбартоном щодо договору з Великою Британією, який врегулював простягання американсько-канадського кордону вздовж Великих озер, на північному сході США, вільне судноплавство водними шляхами для кораблів обох країн. Договір Вебстера-Ашбарто- на (1843) став прецедентом для мирного вирішення спорів у взаємостосунках США та Великої Британії. За часів президентства Дж.Тайлера США анексували Техас.

Першою дружиною була Летіція Крістіан (Leticia Christian). Роки її життя: 1790-1842. Друга дружина — Джулія Гардінер (Julia Gardiner). Роки її життя: 1820-1889. З кожною дружиною Джон Тайлер мав по семеро дітей.

11. Джеймс Полк (James Polk)

Народився 2 листопада 1795 р. у Мекленбурзі (Mecklenburg), штат Північна Кароліна. Проживав у штаті Теннессі. За релігійною належністю — методист, а за партійною — демократ. Посаду президента США обіймав протягом 1845-1849 рр. Помер 15 червня 1849 р.

Відновив незалежну систему казначейства (1846). Запровадив дуже низькі тарифні ставки. Визнав сорок дев’яту паралель як межу Орегону (1846). У результаті війни 1846-1848 рр. між США і Мексикою до Сполучених Штатів відійшли: Каліфорнія, переважна частина Арізони, Колорадо, Невада, Юта, Нью-Мексико, Вайомінг. Техас приєднався до Союзу на правах штату в 1845 р.

Президентство Джеймса Полка — це період значної територіальної експансії США.

Дружиною Джеймса Полка була Сара Чилдресс (Sarah Childress). Роки її життя: 1803-1891. Подружжя дітей не мало.

12. Захарія Тайлор (Zachary Taylor)

Народився 24 листопада 1784 р. у графстві Орендж (Orange), штат Вірджинія. Проживав у Луїзіані. Належав до єпископальної церкви. За партійною належністю — віг. Обіймав посаду президента впродовж 1849-1850 років. Помер 9 липня 1850 р.

Став президентом США завдяки успіхам військ під його командуванням під час війни між США та Мексикою, що відбувалася в 1846-1848 рр. Вважався національним героєм США. З огляду на короткий термін перебування при владі, Захарії Тайлору не вдалося втілити всі свої задуми — викорінити рабство на новоприєднаних територіях. Президенту був не до вподоби “Компроміс 1850 року”. Це поняття означає серію законів, прийнятих Конгресом США, згідно з якими кожна новопридбана територія сама визначає свій статус — рабовласницький чи вільний від рабства. Умови компромісу спричиняли гострі суперечки і згодом зробили свій внесок у розпалювання громадянської війни. Президенту дуже хотілося прийняти до Союзу Каліфорнію як штат, вільний від рабства, але йому не вдалося дожити до здійснення своєї мрії.

Дружиною президента була Маргарет Сміт (Margaret Smith). Роки її життя: 1788-1852. Подружжя мало шестеро дітей.

13. Міллард Філлмор (Millard Fillmore)

Народився 7 січня 1800 р. у графстві Каюга (Cayuga), штат Нью- Йорк. Там же й проживав. Належав до унітарної церкви. За партійною належністю — віг. На посаді президента США перебував у 1850-1853 рр. Помер 8 березня 1874 року.

Вступив на посаду президента США після смерті свого попередника Захарії Тайлора. Був прихильником знаходження компромісу з питання про рабство. Це саме він виступив з “Компромісом 1850 року” (див. нотатку про президента США Захарія Тайлора) і підписав його. М. Філлмор безуспішно намагався об’єднати партію вігів довкола Компромісу. Коли це йому не вдалося, то він був змушений приєднатися до руху “Нічого не знаю” (Know-Nothing Movement). Висунув свою кандидатуру на президентських виборах 1856 р., але їх програв. Виступав на виборах як кандидат зазначеного руху. Непопулярне надання сили “Закону про рабів-утікачів” (Fugitive Slave Act) прискорило розпад партії вігів.

М. Філлмор мав двох дружин. Перша дружина — Абігейл Пау- ерс (Abigail Powers). Роки її життя: 1798-1853. Друга дружина — Ка- роліна Кармішель МакІнтош (Caroline Carmichael McIntosh). Роки її життя: 1813-1881. З першою дружиною М. Філлмор мав двох дітей. З другою дітей не було.

14. Франклін П’єрс (Franklin Pierce)

Народився 23 листопада 1804 р. у Хіллсборо (Hillsboro), штат Північний Гемпшир. Жив у тому ж штаті. Належав до єпископальної церкви.

За партійною належністю — демократ. На посаді президента США перебував упродовж 1853-1857 рр. Помер 8 жовтня 1869 р.

На президентських виборах 1852 року вважався “темною конячкою” (dark-horse candidate), але їх виграв. Цьому сприяла його поміркована політика з питання про “Компроміс 1850 року” (див. нотатку про президента США Захарія Тайлора).

Під час президентства Ф. П’єрса з’явився “Остендський маніфест” (Ostend Manifesto). Це — таємне послання державному секретареві Вільяму Марсі від послів США у Великій Британії, Франції та Іспанії. Вони рекомендували, щоб США придбали в Іспанії Кубу. Якщо ж Іспанія не погоджувалась поступитися Кубою, то посли рекомендували відібрати Кубу силою. Коли зміст Маніфесту став відомим громадськості, то держсекретар його відкинув.

За наказом Ф. П’єрса американські кораблі обстріляли м. Сан- Хуан-дель-Норте у Нікарагуа.

Під час його президентства мала місце так звана Гадсденська купівля (Gadsden Purchase). Джеймс Гадсден був послом США у Мексиці. Він уклав договір з президентом Мексики Санта Анною, за яким Мексика поступилася США 19 млн акрів території на південь від річки Джіла (Gila River). США хотіли побудувати там ділянку південної трансконтинентальної залізниці. Придбання коштувало 15 млн доларів. Сенат США ратифікував угоду, але площу і суму зменшив на третину.

Ф. П’єрс намагався примирити Північ з Півднем, зокрема шляхом прийняття в 1854 р. “Закону Канзас-Небраска”, але це не принесло бажаних результатів. Підтримка президентом цього закону позбавила його від прихильності північних демократів, і шанси на висунення своєї кандидатури від Демократичної партії на виборах 1856 р. були втрачені. Розкол в американському суспільстві з питання рабства поглиблювався. Продовжував заселятися Північний Захід.

Дружиною президента була Джейн Мінз Апплетон (Jane Means Appleton). Роки її життя: 1806-1863. Подружжя мало трьох дітей.

15. Джеймс Б’юкенен (James Buchanam)

Народився 23 квітня 1791 р. у Мерсерсбурзі (Mercersburg), штат Пенсільванія. Там же й проживав. За своєю релігійною належністю був пресвітеріанцем. Належав до Демократичної партії. На посаді президента США перебував упродовж 1857-1861 рр. Помер у 1868 р.

Протягом 1853-1856 рр. був послом США у Великій Британії. Вважається одним із співавторів Остендського маніфесту (див. нотатку про президента США Ф. Пьєрса) . Під час свого президентства докладав значних зусиль, щоб примирити прихильників рабства та його противників. Кажуть, що йому особисто більше подобалися прихильники рабства. Під час перебування Джеймса Б’юкенена при владі США стрімко наближалися до громадянської війни. Після закінчення терміну свого президентства Джеймс Б’юкенен відійшов від політики.

Одруженим Джеймс Б’юкенен не був.

16. Авраам Лінкольн (Abraham Lincoln)

Народився 12 лютого 1809 р. у Гардині (Hardin), штат Кентуккі. Проживав у штаті Іллінойс. Не належав до жодної з церков. За партійною належністю був республіканцем. Перебував на посаді президента впродовж 1861-1865 рр. Його було вбито 15 квітня 1865 р.

Викладав право. У 1847 р. його було обрано до Конгресу США. Був рішучим противником рабства. Широку відомість А. Лінкольн здобув внаслідок дебатів Лінкольн-Дуглас, що відбулися 1858 р. Суперником А. Лінкольна був сенатор Стефен Дуглас. Сенатор відстоював свою доктрину вільного порту. А. Лінкольн програв С. Дугласу сенаторські вибори в Іллінойсі, але переміг його на президентських виборах 1860 р. Перемога Лінкольна на виборах та його антирабська програма призвели до відокремлення від США південних штатів. Протягом 1861-1865 рр. у США тривала громадянська війна. 1 січня 1863 р. Лінкольн оприлюднив “Прокламацію про звільнення” (Emancipation Declaration), яка скасовувала рабство в заколотницьких штатах. Того ж року він виступив з Геттісбурзьким зверненням (Gettysburg Address). Геттісбург був невеликим містом у штаті Пенсільванія. 1-3 липня 1863 р. армія Конфедератів на чолі з генералом Фітжухом Лі (F. Lee) зазнала поразки від федеральної армії, якою командував генерал Джордж Меад (G. Meade). Ця битва вважається переломною в громадянській війні у США. 19 листопада 1863 р. А. Лінкольн виступив зі своїм зверненням, відкриваючи національне кладовище на полі битви. У промові президент зазначив, що американська демократія — це врядування народом, а не уряд над народом. А. Лінкольн був майстерним оратором. На президентських виборах 1864 р. А. Лінкольна було переобрано.

Фанатик з півдня — Джон Вілкес Бут (John Wilkes Booth) застрелив А. Лінкольна в театрі невдовзі після того, як склала зброю основна армія конфедератів. До своєї загибелі А. Лінкольн обіцяв Півдню амністію та поміркованість.

Дружиною А. Лінкольна була Мері Тодд (Mary Todd). Роки її життя: 1818-1882. Подружжя мало чотирьох дітей.

Портрет А. Лінкольна міститься на п’ятидоларовій банкноті.

17. Ендрю Джонсон (Andrew Johnson)

Народився 29 грудня 1808 р. у Релеї (Releigh), штат Північна Кароліна. Проживав у штаті Теннессі. Не належав до жодної з церков. За партійною належністю був демократом. На посаді президента США перебував протягом 1865-1869 рр. Помер 31 липня 1875 р.

Заступив на посаду президента США після вбивства Авраама Лінкольна. Втілював у життя програму відбудови Півдня США після громадянської війни. Вважав, що південні штати ніколи не відколювалися від Союзу. Не визнавав громадянські права за чорношкірими. Залишив на державній службі лідерів конфедератів. До речі, Е. Джонсон був вихідцем з Півдня.

Звільнив з посади свого військового міністра Едмона Стентона. Це спричинило імпічмент над президентом (1868). Суперникам Е.

Джонсона не вистачило лише одного голосу для усунення його з посади президента.

За часів президентства Е. Джонсона США придбали в Росії (1867) Аляску та Алеутські острови. Це було зроблено з метою завадити російській експансії в південному напрямку на американському континенті.

Дружиною Е. Джонсона була Еліза МакКардл (Eliza McCardle). Роки її життя: 1810-1876. Подружжя мало п’ятеро дітей.

18. Уліссес Грант (Ulyses Grant)

Народився 27 квітня 1822 р. в Пойнт Плезант (Point Pleasant), штат Огайо. Проживав в Іллінойсі. За релігійною належністю — методист, а за партійною -республіканець. Посаду президента США обіймав упродовж 1869-1877 рр. Помер 23 липня 1885 р.

Під час громадянської війни у США воював на боці військ Півночі. Генералу У. Гранту вдалося в 1863 р. захопити місто Віксбург. Того ж року він завдав поразки під Четтангуа південному генералу Брекстону Брагу. За ці перемоги У. Гранта 1864 р. було призначено головнокомандувачем союзної армії. Під Аппоматокс Кортхаузом він відрізав шлях для відступу військам південного генерала Роберта Лі (Robert E. Lee). У. Грант застосовував тактику виморювання противника, яка виявилася переможною. Генерал Лі здався генералу Гранту в 1865 р. Наступного року У. Грант став першим повним генералом після Джорджа Вашингтона.

На полі бою У. Грант діяв уміліше, ніж у сфері політики. Під час його президентства процвітала корупція та особиста відданість. Державному правлінню бракувало ефективності.

Дружиною У. Гранта була Джулія Дент (Julia Dent). Роки її життя: 1826-1902. Подружжя мало четверо дітей.

Портрет У. Гранта міститься на п’ятдесятидоларовій банкноті.

28 вересня 2004 р. у США в обіг була запроваджена 50-доларова купюра. Її презентація відбулася в квітні 2004 р. Від звичайних зелених купюр новинку вирізняє інша кольорова гамма з додаванням червоних, персикових і голубих тонів. Більшим і детальнішим став портрет 18-го президента США.

19. Руттерфорд Хаз (Rutherford Hayes)

Народився 4 жовтня 1822 р. в Делавері (Delaware), штат Огайо. Там же й проживав. Не належав до жодної з церков. За партійною належністю -республіканець. Посаду президента США обіймав упродовж 1877-1881 рр. Помер 17 січня 1893 р.

Президентом США став внаслідок суперечливих президентських виборів 1876 р. Чіткої перемоги над своїм суперником він не мав. Виборча комісія зарахувала йому всі сумнівні (спірні) голоси, і він став главою американської держави. Його становище президента було хитким. Президентство Р.Хаза ознаменувало закінчення політики Відбудови (Reconstruction) Півдня. У 1877 р. він вивів з Півдня федеральні війська. Влада на Півдні перейшла від федерального уряду до місцевої білої керівної еліти. Замість скасованого рабства білошкірі керівники Півдня розпочали запроваджувати політику расової сегрегації.

Дружиною Р. Хаза була Люсі Уард Верб (Lucy Ward Webb). Роки її життя: 1831-1889. Подружжя мало восьмеро дітей.

20. Джеймс Гарфілд (James Garfield)

Народився 19 листопада 1831 р. в Оренджі (Orange), штат Огайо. Проживав там же. Належав до церкви “Послідовники Христа” (Disciples of Christ). За партійною належністю був республіканцем. Перебував на посаді президента (1881) лише чотири місяці і був убитий 19 вересня 1881 р.

Генерал-майор Джеймс Гарфілд під час громадянської війни воював на боці Півночі. Під час війни подав у відставку і став лідером фракції Республіканської партії в Конгресі США. Перебував на цій посаді упродовж 1863-1880 рр. Сприяв залагодженню конфліктів довкола суперечливих президентських виборів 1876 р. Вигравши свої президентські вибори 1880 р., він призначив свого політичного суперника Джеймса Блейна (James Blaine) на посаду державного секретаря. Цей крок дуже не сподобався ортодоксальній, інакше кажучи — стійкій, фракції (stalwart fraction) Республіканської партії.

Дружиною Джеймса Гарфілда була Лукреція Рудольф (Lucretia Rudolph). Роки її життя: 1832-1918. Подружжя мало семеро дітей.

21. Честер Артур (Chester Arthur)

Народився 5 жовтня 1830 р. у Феєрфілді (Fairfield). Проживав у штаті Нью-Йорк. Належав до єпископальної церкви. Був республіканцем. Перебував на посаді президента США впродовж 1881-1885 рр. Помер 18 листопада 1886 р.

Автоматично став президентом США після загибелі президента Дж. Гарфілда. Виявився замішаним у так званій машинній політиці Нью-Йорку (New York machine politics). Надав у 1883 р. чинності Закону про реформу державної служби (Civil Service Reform Act). У 1882 р. наклав вето на закон, який порушував договір з Китаєм. Адміністрація Ч. Артура припинила звинувачення поштових працівників у зловживаннях у сфері перевезення пошти так званими зірковими маршрутами (star-routes), які були недоступними для пароплавного й залізничного транспорту. Скандал довкола саме цього питання і спричинив реформу державної служби. Президентство Ч. Артура залишило свій слід в історії і завдяки зміцненню воєнно- морського флоту США.

Дружиною Ч. Артура була Еллен Л’юїс Херндон (Ellen Lewis Herndon). Роки її життя: 1837-1880. Подружжя мало трьох дітей.

22. Гловер (Стефен) Клівленд (Glover Cleveland)

Належав до пресвітеріанської церкви. За партійною належністю — демократ. На посаді президента США перебував двічі — вперше впродовж 1885-1889 рр., вдруге — протягом 1893-1897рр. Помер 24 червня 1908 р.

Народився 18 березня 1873 р. у Калдвелi (Caldwell), штат Нью- Джерсі. Проживав у штаті Нью-Йорк.

Єдиний президент США, який перебував на цій посаді два терміни, між якими була перерва, тобто він є одночасно як двадцять другим, так і двадцять четвертим президентом США.

Вперше вибороти президентський пост йому вдалося за допомогою виборців, яких історіографія США називає “ mugwumhs “ , тобто нейтральних, невизначених. Г. Клівленд був кандидатом від Демократичної партії, але за його обрання проголосувало в 1884 р. багато республіканців. Таким виборцям Г. Клівленд подобався більше, ніж кандидат Республіканської партії Джеймс Блейн (James G. Blaine).

Г. Клівленд був прихильником протекціонізму і боровся з імпортним тарифом Мак-Кінлі. В 1894 р. направив федеральні війська до Чикаго з наказом придушити страйк на підприємствах Пульмана. Відмовився визнати революційний уряд Гаїті, встановлений там державами Латинської Америки. Виступав проти надання допомоги кубинським революціонерам. Був прихильником системи золотого стандарту, що було не до вподоби демократам-срібловикам. Застосував у 1895 р. доктрину Монро до прикордонного спору між Великою Британією і Венесуелою.

Дружиною Г. Клівленда була Франсез Фолсом (Frances Folsom). Роки її життя 1864-1947. Подружжя мало п’ятеро дітей.

23. Бенджамін Гаррісон (Benjamin Harrison)

Народився 20 серпня 1833 р. у Норт Бенді (North Bend), штат Огайо. Проживав у штаті Індіана. Належав до пресвітеріанської церкви. За партійною належністю — демократ. Посаду президента США обіймав упродовж 1889-1893 рр. Помер 13 березня 1901 р.

Доводиться онуком дев’ятому президенту США Вільяму Гаррісону.

Суперником Б. Гаррісона на президентських виборах 1888 року був Гровер Клівленд. Траапляється інформація про те, що ця виборча кампанія була найкорумпованішою впродовж усієї історії США.

Лояльно запроваджував заходи Республіканської партії, зокрема “Тарифний закон” Мак-Кінлі.

1889 року скликав Панамериканський конгрес.

Б. Гаррісон мав двох дружин. Перша дружина — Каролін Лавінія Скотт (Caroline Lavinia Scott). Роки її життя: 1832-1892. Другою дружиною була Мері Скотт Лорд Діммок (Mary Scott Lord Dimmock). Роки її життя: 1858-1948. З першою дружиною Б. Гаррісон мав двох дітей, з другою — одну дитину.

24. Гровер (Стефен) Клівленд

(Див. на нотатку за №28)

25. Вільям Мак-Кінлі (William McKinley)

Народився 29 січня 1843 р. у Найлесі (Niles), штат Огайо. У тому ж штаті і проживав. Належав до церкви методистів. Був республіканцем. На посаді президента США перебував упродовж 1897-1901 рр. Помер 6 вересня 1901 р.

Здобув перемогу на президентських виборах, виступаючи за золотий стандарт та високі тарифи. Саме за часів його президентства відбулася війна 1898-1899 рр. між США та Іспанією, внаслідок якої Сполучені Штати Америки увійшли до ґатунку держав світового значення. США анексували Гавайські острови, практично встановили контроль над Кубою, заволоділи Філіппінами та Пуерто-Ріко, проводили політику “ відкритих дверей “ у Китаї.

Вільяма Мак-Кінлі було вбито в м. Буффало, штат Нью-Йорк. Вбивцею був анархіст Леон Кзолгож (Leon Czolgosz). Найвища гірська вершина Північної Америки названа на честь цього президента. Знаходиться вона на Алясці. Має висоту 6194 м. Знаходиться в центрі національного парку, створеного в 1917 р. Перше сходження на вершину відбулося в 1913 р.

Дружиною В. Мак-Кінлі була Айда Сакстон (Ida Saxton). Роки її життя: 1847-1907. Подружжя мало двох дітей.

26. Теодор Рузвельт (Theodore Roosevelt)

Народився 27 жовтня 1858 р. у Нью-Йорку. Там же й проживав. Належав до реформістської голландської церкви. За партійною належністю — республіканець. На посаді президента перебував упродовж 1901-1909 рр. Помер 6 січня 1919 р.

Під час американо-іспанської війни 1898-1899 рр. організував полк добровольців. У 1898 р. здобув славу кавалерійського полковника під час бойових операцій на Кубі. Як віце-президент посів посаді президента США після вбивства В. Мак-Кінлі.

У сфері внутрішньої політики Т. Рузвельт взяв курс на боротьбу з монополіями. Значно відомішими є його зовнішньополітичні кроки. Про них і піде мова далі.

1904 р. сформулював доктрину “ Висновок Рузвельта “ (Rooseevelt Corollary). Ця доктрина вважається найбільш імперіалістичним тлумаченням “доктрини Монро”. У доктрині стверджується, що США мають право втручатися у внутрішні справи латиноамериканських країн для наведення там порядку. Проводив політику “доларової дипломатії”, передусім у басейні Карибського моря. Використав військово-морський флот США, щоб допомогти Панамі одержати незалежність від Колумбії. За цю допомогу США одержали від Панами право побудувати Панамський канал. Його було збудовано впродовж 1904-1914 рр. У 1906 р. Т. Рузвельт одержав Нобелівську премію миру за його посередництво в припиненні російсько-японської війни 1904-1905 рр.

За ініціативи Т. Рузвельта, 16 січня 1906 р. відбулася Алд- жекіраська конференція (Algeciras Conference). Назву свою одержала від іспанського міста, де зустрілися представники Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Італії, Британії. Франція мала намір здійснити інтервенцію в Марокко, а це не подобалося кайзеру Німеччини. Позицію Німеччини підтримала лише Австро-Угорщина.

Т. Рузвельту не подобався його партійний колега — консервативний президент США У. Тафт. 1912 р. Т. Рузвельт організував з частини республіканців Прогресивну партію. На президентських виборах того самого року виступав її кандидатом. Послаблення Республіканської партії дало можливість виграти президентські вибори Демократичній партії.

Під час Першої світової війни Т. Рузвельт гостро критикував політику нейтралітету президента США Вудро Вільсона, якої він дотримувався на початку війни.

Т. Рузвельт був одружений двічі. Першою дружиною була Аліса Хатавей Лі (Alice Hathaway Lee). Роки її життя : 1861-1884. Другою дружиною була Едіт Керміт Кероу Хелен Херрон (Edith Kermit Carow Helen Herron). Роки її життя: 1861-1943. З першою дружиною Т. Рузвельт мав одну дитину, а з другою — п’ятеро дітей.

27. Вільям Тафт (William Taft)

Народився 15 вересня 1857 р. у Цінціннаті (Cincinnati), штат Огайо. Там же й проживав. Належав до унітарної церкви. За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1909-1913 рр. Помер 8 березня 1930 р.

Протягом 1900-1904 рр. був першим цивільним губернатором Філіппін, на які поширився контроль США після їх перемоги над

Іспанією. В. Тафт сприяв поліпшенню американо-філіппінських відносин. Упродовж 1904-1908 рр. обіймав посаду воєнного міністра в адміністрації президента США Теодора Рузвельта. Перебуваючи на посаді президента США, В. Тафт продовжував політику “доларової дипломатії” свого попередника. Залишив свій слід в історії США тим, що запровадив 1910 р. систему поштових ощадних банків та систему поштових посилок (1912). 1911 р. заснував Міністерство праці. Вважався консерватором. Його критикували за тарифну політику, яка була занадто пільговою для великого бізнесу. Протягом 1921-1930 рр. обіймав посаду голови Верховного Суду США (Chief justice of the Supreme Court).

Дружиною В. Тафта була Хелен Херрон (Helen Herron). Роки її життя: 1861-1943. Подружжя мало 3 дітей.

28. Вудро Вільсон (Woodrow Wilson)

Народився 28 грудня 1856 р. у Стаунтоні (Staunton), штат Вірджинія. Проживав у Нью-Джерсі. За релігійною належністю — пресвітеріанець, а за партійною — республіканець. Перебував на посаді президента США впродовж 1913-1921 рр. Помер 3 лютого 1924 р.

Був свого часу відомим вченим у сфері права і політичної економії. Протягом 1902-1910 рр. був першим світським президентом Прінстонського університету. Розкол у рядах Республіканської партії допоміг йому стати президентом США за результатами президентських виборів 1912 р. Під час його перебування при владі були знижені тарифи, створена Федеральна торговельна комісія (1914), прийнятий антимонопольний “Акт Клейтона”(1914). До Конституції США були внесені сімнадцята, вісімнадцята та дев’ятнадцята поправки.

Оскільки в Мексиці йшла революція і мав місце хаос, то В. Вільсон для наведення порядку послав у 1914 р. морських піхотинців до м. Веракруз. Війська США на чолі з генералом Джоном Першингом вторгалися до Мексики сушею, щоб утихомирити мексиканського революціонера Панчо Віллу. За наказом В. Вільсона морські піхотинці США висаджувалися у Гаїті (1915), Домініканській республіці (1916), на Кубі (1917). На початку Першої світової війни В. Вільсон дотримувався політики нейтралітету, і США не втручалися в європейські справи. Коли ж Німеччина відновила необмежені бойові дії своїх підводних човнів, то США у квітні 1917 р. оголосили війну. До Європи було надіслано експедиційний корпус під командуванням генерала Дж. Першинга.

1918 р. В. Вільсон запропонував “Чотирнадцять пунктів” — план припинення Першої світової війни. В одній із своїх промов 1918 р. він окреслив план створення Ліги Націй. Наступного року взяв участь у Версальській мирній конференції Версальський договір не виправдав сподівань В. Вільсона. Сенат США відмовився дати угоду на участь США у Лізі Націй.

Вудро Вільсон одержав Нобелівську премію миру (1919). Здоров’я В. Вільсона погіршилося і він програв на президентських виборах 1920 р.

В. Вільсон мав двох дружин. Першою була Еллен Луїза Аксон (Ellen Louise Axon). Роки ї'ї життя: 1866-1914. Друга дружина — Едіт Боллінг Галт (Edith Balling Galt). Роки її життя: 1872-1961. З першою дружиною В. Вільсон мав трьох дітей. З другою дружиною дітей не було.

29. Воррен Гардінг (Warren Harding)

Народився 8 листопада 1865 р. у Блумінгтон Грові (Bloomington Grove), штат Огайо. У тому ж штаті і проживав. Був баптистом і республіканцем. Президентом США був упродовж 1921-1923 рр. Помер 2 серпня 1923 р.

Адміністрація президента В. Гардінга скликала 1921 р. Вашингтонську військово-морську конференцію (Washington Naval Conference). У ній брали участь ряд країн — США, Велика Британія, Японія, Франція, Італія, Китай, Бельгія, Нідерланди, Португалія. До участі в конференції не допустили Радянську Росію. Спрямовувалася конференція на обмеження програм розвитку військово-морських сил провідних п’яти держав — Великої Британії, США, Японії, Франції та Італії.

Окрім зазначеної Конференції, адміністрація В. Гардінга залишила свій слід в історії США як повністю корумпований уряд. В. Гардінг раптово помер до того, як громадськість дізналася про розмах корупції. Після смерті В. Гардінга двох його міністрів було засуджено за причетність до “Чайнико-ковпакового скандалу” (Teapot Dome Scandal). Скандал був пов’язаний з розробкою родовищ нафти і газу у штатах Вайомінг та Каліфорнія. Верховний Суд США визнав шахрайськими контракти, укладені за цією операцію. Окрім корупції, адміністрації В. Гардінга була притаманна некомпетентність.

В. Гардінг мав дружину — Флоренс Клінг де Вольф (Florence Kling De Wolfe). Роки її життя: 1860-1924. Дітей подружжя не мало.

30. Келвін Кулідж (Kelvin Coolidge)

Народився 4 липня 1872 р. у м. Плімуті (Plymouth), штат Вермонт. Проживав у Массачусетсі. Належав до конгрегаційної церкви. Партійна належність — республіканець. На посаді президента США перебував упродовж 1923-1929 рр. Помер 5 січня 1933 р.

Заступив на посаду президента США після смерті В. Гар-дінга.

Виступав за ощадливе використання державних коштів, низькі податки, невтручання держави у підприємницьку діяльність. Двічі накладав вето на сільськогосподарський закон Мак-Нарі — Хогена (McNary-Haugen agricultural bill). Президенту не подобалися положення про фіксацію цін, що містилися в цьому законі. Кажуть, що період правління К. Куліджа — це часи загального добробуту (general prosperity).

Президент користувався особистою популярністю. Він вважався втіленням ощадливості (thrift), обережності (caution), чесності (honesty). Це дуже контрастувало з його довкіллям, де корупція була масовим явищем. Дотримувався політики невтручання у внутрішні справи інших держав. Саме під час його президентства було укладено (1928) пакт Бріана-Келлога, який вперше в історії міжнародного публічного права визнав незаконною агресивну війну.

Дружиною К. Куліджа була Грація Гудхіюс (Grace A. Goodhue). Роки її життя: 1879-1957. Подружжя мало двох дітей.

31. Герберт Гувер (Herbert Hoover)

Народився 10 серпня 1874 р. в Уест-Бранчі (West Branch), штат Айова. Проживав у Каліфорнії. Належав до церкви “ Товариства друзів” (Society of Friends). За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1929-1933. Помер 20 жовтня 1964 р.

Відомість про себе Г. Гувер здобув завдяки діяльності у справі організації виробництва продовольства та роздачі його у США і Європі під час Першої світової війни та після її закінчення. Після настання у 1929 р. депресії в економіці Г. Гувер, його адміністрація ініціювали прийняття законодавчих актів, зокрема про відродження фінансової корпорації, надання надзвичайної допомоги, утворення банків з надання побутових позик. Г. Гувера критикували за те, що безробітнім не призначалася пряма федеральна допомога. Коли ветерани воєн організували похід на Вашингтон, вимагаючи негайно сплатити бонусні сертифікати, то президент наказав федеральним військам розігнати марш. Державний секретар Г. Стімсон виступив з доктриною, названою за його прізвищем. У ній передбачалося, що США не визнають жодну ситуацію, договір або домовленість, які порушують права США за Версальським договором. Доктрина Стімсо- на з’явилася під час японської агресії у Маньчжурію.

Згодом Г. Гувер критикував політику “Нового підходу” (New Deal) та іноземну політику свого наступника на президентському посту — Франкліна Рузвельта. Після Другої світової війни Г. Гувер зайнявся діяльністю з координації постачання продовольства, щоб ліквідувати загрозу голоду.

Протягом 1947-1949 та 1953-1955 рр. він очолював комісію, яка рекомендувала шляхи економії витрат державних коштів.

Г. Гувер мав дружину Лоу Генрі (Lou Henri). Роки її життя 1875-1944. Подружжя мало двох дітей.

32. Франклін Рузвельт (Franklin Roosevelt)

Народився 30 січня 1882 р. у Гайд-Парку (Hyde Park), штат Нью-Йорк. Належав до епіскопальної церкви. Партійна належність — демократ. Період перебування на посаді президента США: 1933-1945 рр. Помер 12 квітня 1945 р.

Захворів на поліомієліт у 1921 р. Повернувся до політики в 1928 р. в інвалідній колясці. Демократична партія висунула його своїм кандидатом на президентських виборах. У 1932 р. сформулював програму “Новий підхід” (New Deal), яка передбачала заходи з виведення економіки США з економічної депресії, що розпочалася 1929 р. Користувався популярністю серед американського народу. Регулярними були його радіопромови до народу в серії “Розмови біля каміну”. Проводив політику добросусідства з країнами Латинської Америки. Визнав Радянський Союз у 1933 р. Став у 1940 р. першим в історії США президентом, якого обрали втретє. Разом з прем’єр-міністром Великої Британії У. Черчіллем сформулював 14 серпня 1941 р. “Атлантичну хартію” (Atlantic Charter). Вона складалася з 8 пунктів щодо післявоєнних міжнародних відносин і передбачала вільно вибрані уряди, вільну торгівлю, свободу морів, розброєння тогочасних агресивних держав, заборону територіальних змін, що суперечили бажанням місцевого населення. Згодом країни антигітлерівської коаліції і, зокрема, СРСР підтримали ці принципи. Атлантична хартія стала ідеологічною основою Організації Об’єднаних Націй.

Ф. Рузвельт невтомно працював над посиленням воєнної лінії США. Ініціював прийняття першого в історії мирних часів США закону про вибіркову військову службу.

Після нападу Японії на базу Перл-Харбор на Гавайських островах США вступили у Другу світову війну. Ф. Рузвельт брав участь у конференціях лідерів союзних держав у Касабланці (1943), Квебеку (1943), Каїрі (1943), Тегерані (1943), Ялті (1945).

Президента критикували за занадто великі територіальні поступки Радянському Союзу, на які він погодився в Ялті. Помер Ф. Рузвельт за місяць до капітуляції Німеччини.

Дружиною Ф. Рузвельта була Анна Елеонора Рузвельт (Anna Eleanor Roosevelt). Роки її життя: 1884-1962. Подружжя мало шестеро дітей.

Елеонора Рузвельт була делегатом США в ООН. Проводила там гуманітарну політику.

33. Гаррі Трумен (Garry Truman)

Народився 8 травня 1884 р. у Ламарі (Lamar), штат Монтана. Там же й проживав. Був баптистом. За партійною належністю — демократ. Роки президентства: 1945-1953. Помер 26 грудня 1972 р.

Посаду президента США Гаррі Трумен одержав автоматично. Це трапилося з огляду на смерть у 1945 р. його попередника — Франкліна Рузвельта. Г.Трумен взяв участь у Потсдамській конференції глав союзних держав. Він дав наказ під час роботи конференції скинути дві атомні бомби на японські міста Хіросіма (06.08.1945) та Нагасакі (09.08.1945). Можливо, США скинули б і більше бомб, але вони їх на той час мали лише дві. Японці про це не знали і вирішили за ліпше капітулювати. Нібито очікуваного здивування чи страху з огляду на наявність у США небаченої до того зброї на обличчі Й. Сталіна Г. Трумен не побачив.

Г. Трумен 1947 р. передав армію, воєнну авіацію і флот у підпорядкування Міністерству оборони. У 1947 р. висунув доктрину, відому як “доктрина Трумена”. У ній зазначалося, що якщо будь-коли пряма або опосередкована агресія загрожуватиме миру і безпеці Сполучених Штатів, то будуть вжиті заходи для зупинення такої агресії. Керівництво Радянського Союзу розглядало доктрину Трумена як оголошення “холодної війни”. США надавали допомогу країнам, яким загрожували Радянський Союз та комуністичні повстанці. Зокрема Г.Трумен надав воєнну і економічну допомогу Греції та Туреччині, щоб нейтралізувати вплив СРСР у цьому регіоні. Для протистояння експансії СРСР були опрацьовані і втілені “план Маршалла” (Marshall plan) та “Програму з чотирьох пунктів” (Point Four Program).

Г. Трумен сприяв утворенню в 1949 р. Організації Північно-атлантичного договору (НАТО). Він надіслав війська США для оборони Південної Кореї. Формально вони були підпорядковані Організації Об’єднаних Націй, а фактично як американські війська, так і війська їх союзників перебували під контролем американського президента впродовж корейської війни. За президентства Г. Трумена у США поширилося явище, яке стало відомим як “Червоне залякування” (Read Scare), тобто боротьба з комуністичною агентурою (якої насправді у переважній більшості випадків не було). Зрозуміло, що про репресії радянського масштабу американські інквізитори США і мріяти на могли, але багатьом американцям соратники сенатора Джозефа Мак-Карті добряче насолили.

У сфері внутрішньої політики Г. Трумен висунув широку соціальну програму. Контрольований Республіканською партією впродовж 1946-1948 рр. Конгрес США вісімдесятого скликання блокував втілення в життя програми Fair Deal (Справедливий підхід) президента — представника Демократичної партії. Дещо все ж таки було виконано. Зокрема, було покінчено з расовою сегрегацією у збройних силах та школах, фінансованих за рахунок федеральних коштів.

Дружиною Гаррі Трумена була Єлизавета Вірджинія Уоллес (Elizabeth Virginia Wallace). Роки життя: 1885-1982. Подружжя мало одну дитину.

34. Дуайт Ейзенхауер (Dwight Eisenhower)

Народився 14 жовтня 1890 р. у Денісоні (Denison), штат Техас. Проживав у Нью-Йорку. Був пресвітеріанцем. Партійна належність — республіканець. Обіймав посаду президента США протягом 1953-1961 рр. Помер 28 березня 1969 р.

У червні 1942 р. його було призначено командувачем Збройних сил США у Європі, а в листопаді того самого року — командувачем усіх союзних військ у Північній Африці. Під його керівництвом відбулося захоплення в липні 1943 р. Сицілії та материкової Італії (вересень 1943 р.). У грудні 1943 р. він розпочав координаційну діяльність з підготовки вторгнення в континентальну Європу, яке розпочалося 6 червня 1944 р. Після закінчення війни командував окупаційними силами Західних союзників у Німеччині. Обіймав протягом 1945-1948 рр. посаду начальника штабу американської армії. Потім пішов у відставку і був упродовж 1948-1950 рр. президентом Колумбійського університету. У 1950 р. його знову покликали до армії і призначили головнокомандувачем військ союзних держав у Європі. Під його керівництвом організувалися оборонні сили НАТО.

У 1952 р. Д. Ейзенхауера було обрано президентом США.

Під час його президентства США спорудили морський шлях на річці Святого Лаврентія. Запам’яталася його влада і великими воєнними бюджетами мирного часу. Під час президентства Д. Ейзен- хауера закінчилася корейська війна (1953). Був рішучим противником комунізму, і сенатор Джозеф Мак-Карті боровся з комунізмом як лише міг. Д. Ейзенхауер сприяв утворенню Організації договору Південно-Східної Азії (SEATO, 1954). У 1955 р. взяв участь у Женевській конференції керівників країн антигітлерівської коаліції. Це була перша зустріч лідерів з часів Потсдамської конференції. Наступного року сформулював “доктрину Ейзенхауера” — надання воєнної і економічної допомоги країнам Близького Сходу для протистояння комунізму. Для припинення громадянської війни між мусульманами і християнами Лівану за наказом президента США в 1958 р. було висаджено в Бейруті десант американських вояків.

На конференції керівників у США, Великої Британії, Франції та СРСР, що відбулася 1960 р. у Парижі, радянський лідер Микита Хрущов звинуватив американського президента у причетності до розвідувального польоту літака “U-2” над Радянським Союзом. Холодна війна спалахнула з новою силою. Для забезпечення расової десегрегації в школах міста Літтл Рок у штаті Арканзас президент запровадив федералізацію Національної гвардії.

Д. Ейзенхауер є автором ряду книг: “Хрестовий похід у Європу” (Crusade in Europe), “Мандат на зміну” (Mandate for Change), “Роки у Білому домі” (White House Years), “Боротьба за мир” (Waging Peace).

Дружиною Д. Ейзенхауера була Мамі Женева Доуд (Mamie Geneva Doud). Роки її життя: 1896-1979. Подружжя мало двох дітей.

35. Джон Кеннеді (John Kennedy)

Народився 29 травня 1917 р. у Брукліні (Brookline), штат Массачусетс. Проживав у Массачусетсі. Був римським католиком. Партійна належність — демократ. Посаду президента США обіймав упродовж 1961-1963 рр. Його вбито 22 листопада 1963 р.

Вважався національним героєм за свої подвиги під час Другої світової війни на американсько-японському театрі бойових дій. До Дж. Кеннеді ніхто не заступав на посаду глави американської держави в такому молодому віці, як він. Йому судилося також стати першим католиком серед президентів США.

Був поборником громадянських прав. Підтримав інтервенцію кубинських контрреволюціонерів у квітні 1961 р., які вторглися в кастрівську Кубу в районі затоки Свиней. Вторгнення закінчилося поразкою. Наступного року йому вдалося домовитися з тодішнім радянським лідером Микитою Сергійовичем Хрущовим про виведення радянських ракет з Куби в обмін на обіцянку США не нападати на Кубу. 1963 р. США, Велика Британія та СРСР уклали угоду про заборону випробувань ядерної зброї. Дж. Кеннеді розширив допомогу антикомуністичним силам у В’єтнамі. За часів президентства Дж. Кеннеді було утворено “Корпус миру” та “Альянс заради прогресу”. Відбувся перший політ американського астронавта в космос.

У п’ятницю, 22 листопада 1963 p., Дж. Кеннеді було застрелено, коли кортеж автомобілів американського президента їхав вулицями міста Даллас, що в штаті Техас. Убивцею вважається снайпер Лі Харві Освальд. Його було вбито через кілька днів після арешту. Слідча комісія, яку очолював голова Верховного Суду США Е. Уоррен, 1964 р. дійшла висновку, що Лі Харві Освальд діяв без поплічників. Комітет з убивств Палати представників Конгресу

США 1979 р. дійшов висновку, що стрільців було більше. Вбивство досі залишається таємницею і існує багато версій, пов’язаних з ним.

Джон Кеннеді мав дружину — Жаклін Боув’єр (Jaegneline Bouvier). Роки її життя: 1929 — ... Подружжя мало трьох дітей.

36. Ліндон Джонсон (Lindon Johnston)

Народився 27 серпня 1908 р. у Джонсон Сіті (Johnson City), штат Техас. Проживав у Техасі. Належав до церкви “Послідовників Христа” (Disciples of Christ). За партійною належністю — демократ. Період перебування на посаді президента США: 1963-1969. Помер 22 січня 1973 р.

Обіймав посаду віце-президента за часів президентства Джона Кеннеді. За однією з неофіційних версій наказ про вбивство Дж. Кеннеді був відданий Ліндоном Джонсоном. Коли Дж. Кеннеді було застрелено 22 листопада 1963 р., то Л. Джонсон заступив на посаду президента. Уряд Л. Джонсона продовжував виконувати програму соціальних і економічних реформ, започаткованих Дж. Кеннеді. Були прийняті в 1964 р. та 1965 р. Закони про громадянські права. Чорношкірі американці стали повноправними громадянами США. Виконувалася великомасшабна федеральна програма “Війна з бідністю”.

За часів Л. Джонсона США глибше втягувалися у в’єтнамську війну. 1965 р. США вчинили інтервенцію в Домініканській республіці. Популярність Л. Джонсона нестримно падала і 1968 р. він вирішив не висувати свою кандидатуру для переобрання на новий термін.

Л. Джонсон мав дружину — Клаудію Альта Тейлор (Claudia Alta Taylor). Роки життя: 1912- ... Подружжя мало двох дітей.

37. Річард Ніксон (Richard Nixon)

Народився 9 січня 1913 р. у Йорба Лінді (Yorba Linda), штат Каліфорнія. Проживав у Каліфорнії. Належав до церкви “Товариство друзів” (Society of Friends). За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1969-1974 рр. Помер 22 квітня 1994 р. Похований у рідному селі.

На президентських виборах 1960 р. він програв Дж. Кеннеді з невеликою різницею поданих за нього голосів. Протягом його першого терміну президентства переговори з Північним В’єтнамом про вихід США із в’єтнамської війни були успішно проведені державним секретарем Генрі Касінджером (1973). У 1972 р. Р. Ніксон здійснив візит до Пекіна і нормалізував стосунки між США та Китайською Народною Республікою. На другий термін президентства Р. Ніксона було обрано в листопаді 1972 р. Невдовзі після цього спалахнув так званий Уотергейтський скандал. Р. Ніксона суперники-демократи звинувачували в причетності до встановлення підслухувальних пристроїв у їх штаб-квартирі в будинку за назвою “Уотергейт”. Президенту загрожував імпічмент, і він став першим в історії США президентом, який подав у відставку зі своєї посади невдовзі перед тим, як мала розпочатися процедура імпічменту. Джеральд Форд, який заступив на посаду президента США, надав Р. Ніксону звільнення від кримінальної відповідальності за будь-які злочини, які він міг вчинити під час свого президентства. До політичної діяльності Р. Ніксон повернувся в 1981 р.

У 1969 р. Р. Ніксон сформулював доктрину, яка відома за його прізвищем: азіатські держави, яким загрожує комунізм, мусять покладатися у боротьбі з ним на свої сили, допомога США могла надаватися, якщо такій країні загрожувала воєнною силою велика держава. Інша назва доктрини — “Гуамська доктрина”.

Р. Ніксон написав такі книги: “Шість криз” (Six Crisies), “Мемуари Річарда Ніксона” (Memoirs of Richard Nixon), “Справжня війна” (Real War), “Лідери” (Leaders), “Перемога без війни” (Victory Without War).

Р. Ніксон мав дружину — Тельму Патрицію Р’ян (Thelma Patricia Ryan). Роки її життя: 1913 — ... Подружжя мало двох дітей.

38. Джеральд Форд (Gerald Ford)

Народився 14 липня 1913 р. в Омасі (Omaha), штат Небраска. Проживав у Мічігані. Належав до єпископальної церкви. За партійною належністю — республіканець. Обіймав посаду президента США протягом 1974-1977 р.

Закінчив Мічіганський університет (1935) та юридичний факультет Йєльського університету (1941).

Під час Другої світової війни служив на флоті. Впродовж 1949-1973 рр. був членом Палати представників у Конгресі США.

Після подання у відставку віце-президентом Спіро Егнью, президент США Р. Ніксон призначив на цей пост Джеральда Форда. Президентом США Джеральд Форд став у серпні 1974 р. після відставки Р. Ніксона, якому загрожував імпічмент. Під час президентства Дж. Форда у США поглиблювалася економічна криза, погіршувалося становище в Південно-Східній Азії. Дж.Форд після двох місяців свого перебування на посаді глави американської держави звільнив Р. Ніксона від будь-якої кримінальної відповідальності. Це теж зашкодило авторитету Дж. Форда, і на президентських виборах 1976 р. він поступився кандидату Демократичної партії Джіммі Картеру. Після закінчення свого президентства Дж. Форд відійшов від політики.

Дружина Джеральда Форда — Єлизавета Блумер (Elizabeth Bloomer). Одружилися 1948 р. Роки її життя: 1918- ... Подружжя мало 4 дітей.

39. Джеймс Картер (James Carter)

Народився 1 жовтня 1924 р. у Плейнсі (Plains), штат Джорджія. Там де й проживав. За релігійною належністю — баптист, а за партійною — демократ. Обіймав посаду президента США впродовж 1977-1981 рр.

Був сенатором штату в 1962-1966 рр. Протягом 1970-1974 рр. (за іншими даними, — 1971-1975) був губернатором штату Джорджія. Вважався прогресивним і реформістським діячем. Виступав за громадянські права та економічні реформи. З невеликою перевагою переміг на президентських виборах тодішнього господаря Білого дому Джеральда Форда. За його президентства було укладено договори про обмеження озброєнь та про передачу Панамського каналу Панамі (1977). Сприяв укладенню мирного договору між Єгиптом та Ізраїлем (1978).

Падіння шахського режиму в Ірані (1979), захоплення ісламськими революціонерами американських дипломатів (1979-1981) як заручників, вторгнення радянських військ в Афганістан (грудень 1979) були для Сполучених Штатів несподіванками, на які вони не змогли належним чином відреагувати. Це підірвало довір’я виборців до уряду Картера. На чергових президентських виборах (1982) Рональд Рейган легко переміг Джіммі Картера.

Дружина Джіммі Картера — Розалін Сміт (Rosalynn Smith). Роки її життя: 1927—... У подружжя четверо дітей.

40. Рональд Рейган (Ronald Reagan)

Народився 6 лютого 1911 р. у Тампіко (Tampico), штат Іллінойс. Проживав у Каліфорнії. За релігійною належністю — пресвітеріанець, а за партійною — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1981-1989 рр. Помер 5 червня 2004 р.

Закінчив коледж “Евріка” (Evreka Colledge). Протягом 1937-1962 рр. грав ролі у фільмах Голлівуду та телефільмах.

Протягом 1952 р. та 1959-1960 рр. був президентом гільдії кіноартистів. У 1967-1975 рр. (за іншими даними, 1966-1974) Р.Рейган — губернатор штату Каліфорнія. Республіканська партія висунула його своїм кандидатом на президентських виборах 1980 р., і він здобув на них практично абсолютну перемогу (near land slide victory). Рональду Рейгану на той час було 69 років і він став найстарішим в історії США президентом.

На посаду віце-президента Рональд Рейган запропонував Джорджа Буша. Із значним відривом голосів Р. Рейгана вдруге було переобрано на посаду президента (1984).

У сфері внутрішньої політики Р. Рейган докладав зусилля до виправлення (to rewamp) економіки, зниження податків, стримування (to stem) інфляції, скорочення витрат на соціальні послуги. Дефіцит державного бюджету досягнув небаченого рівня.

У міжнародних відносинах зайняв тверду позицію щодо Радянського Союзу, тероризму, нападів Ірану на судноплавство в Перській затоці. Його звинувачували у причетності до продажу зброї Ірану та фінансуванні за рахунок одержаних коштів нікарагу- анських контрреволюціонерів.

За часів президентства Р. Рейгана зросли воєнні витрати США. Висунув “Стратегічну оборонну ініціативу”(Strategic Defense Initiative), яка стала відомою ще й як “Програма зіркових воєн”.

Зустрічався з радянським керівником Михайлом Горбачовим у Вашингтоні (1987) та Москві (1988). США і СРСР 1987 підписали договір про непоширення ядерної зброї середньої дальності (Intermediate Nuclear Forces Non-Proliferation Treaty).

Одержав у 1981 р. поранення внаслідок замаху на його життя, яке вчинив Джон Хінклі (John W.Hinckley). Швидко одужав. Благополучно закінчилася для Р. Рейгана і операція раку кишечника на ранній формі, що була виконана 1985 р. Після закінчення терміну президентства, Р. Рейгана звинувачували в одержанні коштів від Японії.

Протягом 1940-1949 рр. був одружений з актрисою Джейн Вімен (Jane Wyman). У 1952 р. одружився на Ненсі Девіс (Nancy Davis). Про біографію другої дружини 1991 р. з’явилася сенсаційна інформація. З кожною дружиною мав по двоє дітей.

41. Джордж Буш Герберт Волкер (George Bush)

Народився 12 червня 1924 р. у Мілтоні (Milton), штат Массачусетс. Проживав у Техасі. Релігійна належність — єпископальна церква, а партійна — республіканець. Обіймав посаду президента США впродовж 1989-1993 рр.

Протягом 1942-1945 рр. служив у військово-морському флоті США, що діяв у Тихому океані. Був наймолодшим пілотом Військово-морських сил США. 1948 р. закінчив Бєльський університет. Став президентом офшорної кампанії “Запата” (Zapata) у 1954 р.

Протягом 1967-1971 рр. був членом Палати представників Конгресу США від штату Техас. Представляв США в ООН у 1970 р. Упродовж 1974 р. був головою Національного комітету Республіканської партії. У 1974-1975 рр. очолював місію зв’язку США в Китайській Народній Республіці. У 1976-1977 рр. був директором Центрального розвідувального управління Протягом 1981-1989 рр. Дж. Буш — віце-президент в адміністрації сорокового президента США Рональда Рейгана.

На президентських виборах 1988 р. Дж. Буш переміг кандидата від Демократичної партії Майкла Дукасіса (Michael S. Dukasis).

Під час президентства Дж. Буша США вдалися до воєнної інтервенції в Панамі (1989) і на Близькому Сході. Війська США були визначальною силою в успішному проведені операції “Буря в пустелі” (Desert Storm), яка була спрямована на вигнання військ сад- дамівського Іраку із захопленого ними Кувейту.

Вів переговори з СРСР про подальше скорочення озброєнь. Президентські вибори 1992 р. Дж. Буш програв губернатору Арканзасу Біллу Клінтону — кандидату від Демократичної партії.

Дружина Джорджа Буша — Барбара П’єрс (Barbara Pierce). Роки її життя: 1925-... У подружжя Бушів четверо дітей. Їх син — Джордж Буш-молодший став сорок третім президентом США.

42. Вільям Клінтон (William Clinton)

Народився 19 серпня 1946 р. у Хоупі (Hope), штат Арканзас. Там же й проживав. За релігійною належністю — баптист, а за партійною — демократ. Перебував на посаді президента США впродовж 1993-2001 рр.

Навчався в Оксфордському університеті. Закінчив юридичний факультет Йєльського університету. Викладав упродовж 1973-1976 рр. право в Арканзаському університеті у м. Файєтвіллі. Потім був прокурором Арканзасу (1977-1979) та губернатором Арканзасу (1979-1981). Демократична партія висунула його кандидатом на президентських виборах 1992 р. Він їх успішно виграв. Обіцяв виборцям скоротити федеральний дефіцит, зменшивши воєнні витрати, та реформувати систему оподаткування, розширити фінансування освіти, професійного навчання, публічної інфраструктури.

1994 р. Білл Клінтон домовився з Борисом Єльциним про відмову від постійного прицілу ядерної зброї США і Росії на об’єкти сторін. США вдалося переконати Україну відмовитися від ядерної зброї. Білл Клінтон скасував ембарго на торгівлю з В’єтнамом. Виступав за створення транстихоокеанської зони вільної торгівлі. Підтримував розвиток торгівлі з КНР, не дивлячись на порушення пекінськими властями прав людини.

На середину терміну президентства Білла Клінтона припадають успіхи Республіканської партії в установленні контролю над Сенатом США. Це дало змогу Конгресу США в односторонньому порядку скасувати ембарго на торгівлю зброєю з державами колишньої Югославії. Боснійські мусульмани одержали американську зброю. Особисто Біллу Клінтону це не подобалося. Підтримував торговельні санкції, запроваджені його попередниками щодо Куби. У 1996 р. віддав про бомбардування стратегічних цілей в Іраку у відповідь на порушення ірацькими властями зони, забороненої для польотів над курдськими районами.

У 1999 р. Білл Клінтон став другим в історії США президентом, над яким сенат учинив імпічмент. Проблеми президента США були породжені інтимною аферою з Монікою Левінскі. Біллу Клінтону вдалося зберегти за собою посаду президента.

Зі своєю дружиною Хілларі Родхем (Hillary Rodham) Білл Клінтон познайомився, коли був студентом Йєльського університету (11 листопада 1975 р.). Хілларі працювала в одній з провідних в Арканзасі юридичних фірм. Протягом 1986-1992 рр. очолювала Фонд захисту дітей. Заступивши на посаду президента США, Білл Клінтон призначив (25 січня 1993 р.) свою дружину керівником президентської групи з реформи Національної системи охорони здоров’я. 7 листопада 2000 р. Хілларі Клінтон виграла сенаторські вибори від Нью-Йорку. У подружжя Клінтонів одна дитина.

43. Джордж Буш-молодший George Bush Jr.

Народився 6 липня 1946 р. в штаті Коннектикут. Коли Буш- старший закінчив університет і зайнявся нафтовим бізнесом, то його сім’я переїхала до Техасу в містечко Одеса. Згодом переїхали до Мідленда. П’ятнадцятирічного Буша-молодшого батьки віддали до престижного інтернату для хлопчиків — Академію Філіппа в Масса- чусетсі, яку свого часу закінчив і його батько. Буш-молодший навчався кепсько, спортивних досягнень не мав, але став лідером уболівальників шкільної спортивної команди.

Після школи вступив до Бєльського університету. В університеті Дж. Буш очолив одне з братств. Воно було відоме пияцтвом, хуліганством та спортивними досягненнями. Його двічі забирала поліція. Мав прізвисько “Губа” за красномовність та пристрасть до спиртного. Під час В’єтнамської війни вступив до льотної школи Національної гвардії. Призову на війну у В’єтнам курсант і випускники школи не підлягали. Після закінчення льотної школи Дж. Буш розпочав кар’єру в нафтовій сфері та вступив 1973 р. до Гарвардської школи бізнесу. Справи в нього йшли неблискуче і він поступово спивався. Наступного дня після гучного святкування 40-річчя Дж. Буш вирішив кинути пити, невдовзі справи пішли на краще. 8 листопада 1994 р. його обрали губернатором Техасу, а 3 листопада 1998 р. переобрали на цю посаду. Дж. Буш став першим техаським губернатором, якого на посаду обирали двічі.

1977 р. Дж. Буш-молодший одружився з молодою шкільною бібліотекаркою з м. Остін — Лаурі Уелч. Через чотири роки в їх сім’ї народилися двійнятка-дочки (у 2004 р. їм було по 22 роки). Має собаку Барні та кішку Індію. Любить морозиво та шоколадні бісквіти. Його хобі — бейсбол. Належить до Методистської церкви. Виступає проти абортів, але є прихильником смертної кари.

7 листопада 2000 р. у США відбулися чергові президентські вибори. Кандидатом від Демократичної партії був віце-президент в адміністрації Білла Клінтона — Альберт Гор. Республіканську партію представляв Джордж Буш-молодший. Мав місце тривалий і гучний скандал щодо підрахунку поданих голосів у штаті Флорида, який має 25 виборців. Їх голоси були вирішальними. У результаті Дж. Бушу було зараховано 271 голос виборщика, а Альберту Гору — 267. Останній набрав голосів більше як на півмільйона. Дж. Буш став четвертим президентом в історії США і першим з 1888 р., якого було обрано меншістю населення. 6 січня 2001 р. Конгрес США затвердив перемогу Дж. Буша-молодшого. 20 січня 2001 р. відбулася інаугурація президента.

11 вересня 2001 р. міжнародні терористи за допомогою захоплених ними цивільних літаків таранили Міжнародний торговельний центр у Нью-Йорку та Пентагон у Вашингтоні. У Нью-Йорку загинули понад 6 тис. чоловік. 7 жовтня 2001 р. США розпочали війну проти режиму талібівського Афганістану та організації “Аль-Каїди” Усами Бен Ладена, що знайшла там притулок. Через два місяці після терористичної атаки сталася катастрофа аеробуса в аеропорту Нью- Йорка. Загинуло понад 250 чол. 12 грудня 2001 р. США повідомили, що виходять з Договору про обмеження систем протиракетної оборони, який 1972 р. підписали президент США Р. Ніксон та керівник СРСР Л. Брежнєв. На початку лютого 2003 р., спускаючись на Землю, загинув екіпаж “Шаттла”. 20 березня 2003 р. президент Дж. Буш і прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер, незважаючи на відсутність відповідної резолюції Ради Безпеки ООН, розпочали війну проти саддамівського Іраку. Бойові дії проти регулярних військ Іраку закінчилися 14 квітня 2001 р. Розпочався серіал терористичних акцій.

На президентських виборах 2 листопада 2004 р. Дж. Буш здобув перемогу над своїм опонентом — кандидатом від Демократичної партії сенатором Джоном Керрі. За Дж. Буша було подано 52% голосів, а за Д. Керрі — 47%. У колегії виборщиків Дж. Буш забезпечив собі 249 голосів, а Д. Керрі — 242. Третій незалежний кандидат—аме- риканець арабського походження Ральф Нейдер не мав жодного шансу на перемогу.