§ 5. Директорія
Термідоріанці після державного перевороту 27 липня 1794 року скасували надзвичайне соціально-економічне законодавство якобінців. Були розпущені Комітет суспільного порятунку, Паризька комуна і революційні комітети.
Зазнав реорганізації Революційний трибунал.Новий конституційний документ був ухвалений Конвентом у серпні 1795 року і одержав назву Конституції ІІІ року Республіки. Її характеризували поміркований характер і втрата революційного пафосу. Про такі права народу як право на повстання і опір гнобленню не згадувалося. Документ зробив ставку на закріплення економічних, моральних та правових підвалин буржуазного суспільства з метою стабілізації його розвитку.
Конституція скасовувала всезагальне чоловіче виборче право і відновлювала цензову систему. Було відновлено й принцип поділу влади, де пріоритет надавався законодавчій гілці, представленій двопалатним законодавчим корпусом. Він складався з Ради старійшин (250 чоловік, які обиралися з осіб не молодше 40 років) і Ради п’ятисот, яка формувалася з осіб не молодше 30 років. Право законодавчої ініціативи мала тільки Рада п’ятисот, але закон набирав чинності лише після його ратифікації Радою старійшин. Відхилений законопроект міг бути знову внесений на обговорення через рік. Таким чином, до статусу законодавчого корпусу закладалися суперечності, які зумовили нежиттєздатність системи в цілому.
Виконавча влада зосереджувалася в руках Директорії, яка складалася з п’ яти членів, що обиралися Законодавчим корпусом шляхом таємного голосування. Склад Директорії щорічно поновлювався. Функції голови члени Директорії здійснювали почергово. Але це не сприяло зміцненню демократичних колегіальних принципів правління, а навпаки, призвело до концентрації влади в одних руках. Режим Директорії був нестійким. З одного боку, вона була змушена боротися проти монархістів (розстріл англійського експедиційного корпусу в Нормандії і придушення монархічного заколоту в Парижі в 1795 році), а з другого - тримати в покорі голодні маси (безжальний розстріл у квітні - травні 1795 року голодних парижан у Конвенті). Директорія, яку очолювали одіозні особи - Фуше і Баррас (страшенні терористи і продажні хабарники водночас), була ізольована від суспільства і внаслідок повинна пасти.