8.4.2. Транскордонний характер послуг у праві Співтовариства
Транскордонність є ключовою рисою надання послуг за пра- вом Співтовариства. Це означає, що суб'єкти надання та отри- мання послуг знаходяться в різних державах-членах ЄС. ЄСП підтвердив у справі Distribuidores Cinematograficos4, що коли продюсери і дистриб'ютори не засновані в одній державі-чле- ні, така послуга є за своєю природою транскордонною.
Крім того, в ст. 59 Договору про Співтовариство встановлено, що положення про усунення обмежень на свободу надання послуг діють "відносно резидентів держав-членів, які засновані не в державі походження резидента-одержувача послуг".1 Див.: ст. 45 Договору про Співтовариство.
2 Див.: ст. 46 (1) Договор у про Співтовариство.
5 Див.: Директив а 77/249 від 22 березня 1977 p. (O.J. 1977 L78/17).
* Див.: п. З "Свобода ділового заснуванн я в ЄС згідно з ст. 43 Договору пр о
Співтовариство" .
4 Див.: Справа С-3/95 , Reiseburo Broede v. Gerd Sandker (1996) EC R 1-6511.
5 Див.: Справа C-17/92 , Distribuidores Cinematograficos (1993) EC R 1-2239.
120
За практико ю ЄСП , можна визначити декілька видів транс - кордонності послуг у Співтоваристві.
По-перше , коли особа, як а надає послуги, вирушає в іншу державу-член ЄС з метою надання платних послуг'.
По-друге, коли одержувач послуг вирушає в іншу державу- член для отриманн я послуг. ЄС П відзначив, що для того, щоб зробити можливи м наданн я послуг, особа, що надає послугу, мож е переміститис я в ту державу-член , в які й має ділов е заснування одержувач послуги або останній може перемістити- ся в державу, де має своє ділове заснування суб'єкт, шо надає послугу2 .
По-третє , коли і суб'єкт, яки й надає послуги, і їх одержувач засновані в одній і тій же державі-члені ЄС , проте суб'єкт, що надає послуги, переміщається в іншу державу-член для того, щоб запропонуват и свої послуги одержувачу. Пр и цьому та держава, в якій послуги надаватимуться, не повинна встанов- лювати додаткових умов, що обмежують свободу надання послуг.
Це підтверджено ЄС П в декілько х справах про наданн я ту- ристични х послуг (наприклад , екскурсоводів, які здійснюють діяльність на території різних країн). Так , у справі Є-180/8 9ЄС П було вказано , щ о держава-чле н н е мож е обтяжуват и надання послуг на її території обов'язко м дотриманн я вимог про ділове заснування; інакш е положенн я про свободу наданн я послуг будуть позбавлені практичног о ефекту3 .
По-четверте, коли ні суб'єкт , що надає послуги, ні їх одер- жувач не здійснюют ь фізични х переміщен ь і послуги нада - ються за допомого ю пошти або комунікацій, таких як телефон , фак с або електронна пошта. Наприклад, у справі С-76/9 0 ЄСП , в чергови й раз підкреслююч и неприпустиміст ь обмеженн я свободи наданн я послуг, особлив о відзначив, що таке обме - женн я є абсолютно неприпустими м у випадках, коли послуга надається суб'єктом без відвідування ним території тієї держави - члена, в яку така послуга адресована4 .
Слід також зазначити, що ст. 49 Договору про Співтовариство забороня є будь-які обмеженн я наданн я послуг суб'єктам під- приємницько ї діяльност і ЄС , які вже мают ь місце діловог о заснування в будь-якій державі-члені ЄС .
' Див. : Справа С-76/81 , SA Transporoute et travaux v. Minister of Public Works
(1982) EC R 417.
2 Див.: Справ и 286/82 & 26/83, Luisi and Carbone v. Ministero del Tesoro (1984) ECR 377.
3 Див. : Справа C-180/89 , Commission v. Italian Republic (1991) EC R 1-709.
4 Див. : Справ а C-76/90 , Manfred Siger v. Dennemeyer & Co. Ltd (1991) EC R
1-4221.
121