16.1.1. Винаходи

Європейська патентна конвенція (набула чинності 1977 р.) не є конвенцією Співтовариства, проте всі держави-члени ЄС є її учасниками (всього учасниками цієї конвенції наразі є 32 держави).

Конвенція про патент Співтовариства, підписана в 1975 p., передбачала, що Європейське патентне відомство видаватиме патент Співтовариства, яки й матиме силу на території всього ЄС. Конвенція також передбачала створення патентних судів Співтовариства в кожній державі-члені та Апеляційного ЄСП .

Патент Співтовариства не мав замінити собою ані національ- ні, ані європейські патенти (у перехідний період) — усі системи мали співіснувати. Аргументувалося, що національний патент є найбільш доцільним тоді, коли запатентований винахід плану- ється використовувати лиш е в одній державі-члені ЄС. У певних випадках є сенс отримати європейський патент, враховуючи, Що він діє не лиш е в державах-членах ЄС (наприклад, Кіпр,

275

Ліхтенштейн, Монако і Швейцарія). Проте патент Співтова- риства передбачався як найбільш привабливий, оскільки мав надавати повний захист на території всього ЄС.

Однак така ініціатива провалилася, оскільки держави-члени ЄС відмовилися ратифікувати Конвенці ю про патент Спів- товариства. У 1997 р. прийнято Зелену книгу про патент Спів- товариства і патентну систему Європи, що відродило дискусії про необхідність прийняття нових ініціатив у сфері правової охорони винаходів. Наступним кроком Європейської Комісії став запропонований у серпні 2000 р. для подальшого обгово- рення проект Регламенту Ради Міністрів про патент Співтова- риства. Проте через суттєві розбіжності між державами-членами ЄС цей проект не прийнято й до сьогодні.