Запорізьке козацтво: генезис, характерні риси та особливості:

1.1. причини появи та джерела формування козацтва.

Вперше термін "козак" згадується у Початковій монгольській хроніці (1240 р.) - (з тюркської - «одинокий», «схильний до

завоювання»).

Проблема появи та формування козацької верстви й досі є дискусійною. Поступово викристалізувалася низка версій, що пояснюють походження козацтва:

-«хозарська»;

-«чорно - клобуцька» (тюркське плем'я);

-«черкаська» (міграція черкасів, що раніше жили в Тмутаракані); -«татарська» (злиття татарського елементу з місцевими жителями);

-«автохтонна» (козак - спадкоємець вічових громад Київської Русі);

-«болохівська» (болохівці - добровільно прийняли протекторат Орди після встановлення монголо - татарського іга);

-«бродницька» (жили у пониззі Дунаю);

-«уходницька» (утворення на Наддніпрянщині громад вільних озброєних людей);

-«захисна» (захист південних рубежів від татар);

-«соціальна» (комплекс соціально - економічного, політичного, національного і духовного гніту українства);

Водночас, жодна з цих теорій не може самостійно пояснити виникнення та формування козацтва.

Чинники, що робили можливим появу та формування козацтва.

1) Існування великого масиву вільної землі у порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями.

2) Досвід освоєння південних територій уходниками, добичниками та іншими категоріями населення.

3) Природне прагнення людей до міграції у пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження, самореалізації.

Чинники, що зумовили необхідність виникнення козацтва:

1) зростання великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV століття і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель;

2) посилення феодальної експлуатації, прогресуюче закріпачення, наростання релігійного та національного гніту;

3) зростання зовнішньої загрози, нагальна потреба захисту від нападу турків і татар.

Вже як про українських козаків згадано в документах від 1492 року.

1.2. склад та диференціація.

а) городові козаки:

- поступове заселення козаками хуторів, сіл, містечок півдня, Київщини, Переяславщини, Брацлавщини;

- не чітко визначений правовий статус;

- середнє між вільними селянами та шляхтою;

б) запорозькі або низові козаки:

- із магнатським наступом відходили за дніпровські пороги (територія Великого Лугу);

- створювали общини - коші на чолі з отаманом;

- статус недержавних людей.

в) реєстрові козаки:

- 1572 р. - реєстр - 300 заможних козаків. (У 1630 р. - 8 тис. чоловік).

- володіли привілеями:

а) не підлягали юрисдикції землевласників та місцевих адміністративних рівнів;

б) мали власні суди;

в) звільнялися від податків;

г) право володіння, користування, розпорядження землею;

д) свобода займатися промислами, володіти шинками, наймати робочу силу.

Нормативно - правові акти, що регулювали відносини Речі Посполитої з козаками, та в їх середовищі:

- Універсали Сигізмунда ІІ Августа (1572 р.);

- Універсали Стефана Баторія (1578 р.);

- Куруківська угода (1625 р.);

- «Пункти заспокоєння руського народу» (1632 р.);

- «Ординація Війська Запорізького реєстрового» (1638 р.);

- окремі сеймові конституції.

Отже, протягом ХУ-ХУІ ст. у суспільстві формується нова соціальна верства - козацтво, яка виникла як опозиція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небезпідставно претендувала на роль політичного лідера і владу. За правовим статусом усі козаки були рівними, але за соціальним існувало істотне розшарування.

2.