Загальна характеристика основних галузей права УРСР кінця 1940-х - середини 1950-хроків:

Характерні зміни в законодавстві:

по - перше, в повоєнний час правова база розвивалася на основі принципу пріоритету союзного законодавства. Український законодавець дисципліновано діяв у межах лише своєї компетенції;

по-друге, процес демократизації права, усунення деформації в правовій системі відбувався надто повільно.

по-третє, правова регуляція важливих сфер життя здійснювалася спільними актами партійних і радянських органів, які мали юридичну силу. Дедалі активніше вищі партійні органи втручалися в нормотворчий процес. Зокрема, положення нового Статуту компартії про право, законність свідчили про наміри партії поставити корпоративні норми, сформульовані КПРС, над нормами закону.

3.1. цивільне право:

- цивільне законодавство спрямовувалося передусім на зміцнення права державної власності;

- багато уваги приділялося регулюванню господарсько - трудових відносин між підприємствами, господарськими організаціями;

- частково реформування торкнулися і особистої власності. Громадянам дозволялося купувати або будувати в межах міст чи за містом 1 чи 2 будинки на правах особистої власності на землю, яку відводили у безстрокове користування. (Проте дім не мав перевищувати 5 кімнат, загальною площею 60 м. кв.);

- скасовувалося адміністративне виселення з відомчого житла робітників, які припинили трудові відносини з підприємством - власником;

- проведені у 1947 та 1961 роках грошові реформи знецінили трудові заощадження громадян, скасували комерційну і приватну торгівлю і запровадили тверді ціни на всі товари;

- окрім державної, колгоспної та особистої власності, з'явилась власність громадських організацій (компартії, комсомолу та ін.)

3.2. сімейне право:

1) ліквідовано заборону на шлюби громадян СРСР з іноземцями;

2) посилено відповідальність батьків за утримання та виховання неповнолітніх дітей, збільшено розміри аліментів.

3.3. трудове право:

- скасовувалися трудові мобілізації і відновлювалася система трудових договорів з громадянами терміном не менше від 2 -х років та угоди між адміністрацією підприємства і комітетом профспілки;

- ліквідовано кримінальну відповідальність за прогули та самовільне залишення робочого місця;

- усунуто понаднормові і позаурочні роботи;

- відновлено відпустки, грошові компенсації за невикористані відпустки, санаторне та профілактичне лікування;

- з 1957 року робітник дістав право з власної ініціативи залишити роботу, попередивши за два тижні адміністрацію;

- скорочено робочий день і тиждень, відновлено вихідні та святкові дні;

- посилено охорону праці підлітків та жінок;

- з 1956 року почали виплачуватися пенсії по старості, інвалідності (чол. - 60 р.; жін. - 55 р., при загальному стажі не менше 20 років).

Проте тоталітарний режим продовжував застосовувати примусову державну працю ув'язнених у таборах, чисельність яких, як і таборів, зростала.

3.4. кримінальне право.

1) в період з 1947 - по 1950 роки діяв указ про скасування смертної кари, яка замінялася 25-м позбавленням волі у виправно - трудових таборах (згодом її відновили для зрадників батьківщини, шпигунів, диверсантів, навмисних убивць);

2) у 1945 та 1953 роках проводилася амністія для осіб з незначним терміном ув'язнення (3-5 р.), для неповнолітніх, літніх осіб, умовно засуджених та з незначними провинами;

3) законодавець став звертати більше уваги на попередження злочинів;

4) посилено відповідальність за злочини проти особи (за зґвалтування - від 10 до 15 років, а за наявності кваліфікованих обставин - від 15 до 20 років. У 1949 році уперше встановлювалась кримінальна відповідальність за відмову прийняти на роботу матерів, які годують грудну дитину) та розкрадання соціалістичної власності (у 1947 р. запроваджено єдину союзну і простішу систему складів крадіжки та розбою; за крадіжку - від 5 до 10 років, за розбій - від 10 до 12 років. Уперше встановлювалась кримінальна відповідальність за неповідомлення про розбій).

Таким чином, розвиток кримінального права у досліджуваний період відбувався старим шляхом, що передбачав, передусім, захист інтересів держави, подальше посилення репресій (депортації тощо).