висновки
Міське самоврядування на українських землях у XIV — на початку XVII ст. ґрунтувалося на магдебурзькому праві, яке впродовж кількох століть відігравало важливу роль у суспільному житті Східної Європи.
Без глибокого аналізу цього феномену неможливо достеменно зрозуміти низку інших, пов’язаних із економікою, культурою, політикою, соціальною структурою цих країн явищ. Тому проблема магдебурзького права стала предметом пильної уваги істориків, особливо українських та польських. Однак досі вона належним чином не розв’язана. Особливо серйозні прогалини спостерігаються в українській історіографії магдебурзького права, у ній відсутні узагальнюючі праці, що простежували б розвиток міського самоврядування за цим правом від його зародження у XIII—XIV ст.Елементи магдебурзького права з’явились у Галичині й на Волині ще за княжої доби, ймовірно, у другій половині XIII ст., і, хоча тоді й не все населення міст жило згідно з його нормами, приписувати польському королеві Казимиру III першість у запроваджені тут німецького права немає достатніх підстав.
Поширена серед істориків минулого (і деяких сучасних) теза про «чужорідність» магдебурзького права для України не підтверджується відомими нині історичними фактами. Хоча запровадження самоврядування міст на німецькому праві пов’язане з німецькою колонізацією, воно було не штучно привнесеним ззовні явищем, а таким, потреба в якому виникла в ході історичного розвитку суспільства. Слід враховувати, що правова локація не було ані початком, ані кінцем у формуванні органів самоврядування. Це тривалий процес, який визначався усім економічним, політичним і соціальним життям міста і, разом з тим, мав на нього зворотний вплив.
Водночас не витримують наукової критики спроби деяких істориків вивести міське самоврядування XIV—XVII ст. із вічевого устрою міст Київської Русі. Хоч елементи давнього звичаєвого права і зберігалися в українських містах, проте основу їх самоврядування становили норми, запозичені із Заходу.
Магдебурзьке право було юридичним оформленням закономірного процесу становлення міщанства як стану. Не будучи кодифікованими, норми магдебурзького права ускладнювали, а подекуди й призводили до безладу в усій системі та процесі здійснення самоврядування у місті. Попри це, вони розвивали правову свідомість міщан, зміцнювали елементи демократії та законності. У XVI ст. відбувається з одного боку олігархізація магістрату, а з іншого — обмеження його влади громадськими представницькими органами. Та все це не було специфікою певного регіону на тлі тогочасних загальноєвропейських процесів і не стільки залежало від самого магдебурзького права, скільки від загальної тенденції розвитку суспільства. Боротьба проти олігархізації магістратів міст та обмеження їх влади стала виявом впливу ренесансних ідей у Центрально- Східній Європі. Як слушно зауважив Фернан Бродель, «якщо міста й були «громадами», то були вони й «суспільствами» в сучасному розумінні слова — зі своїми напруженостями, своїми братовбивчими війнами: знаті проти буржуа, бідних проти багатих («худий народ» — popolo magro — проти «ситого народу» — popolo grasso)... Але це суспільство, поділене всередині, виступало єдиним фронтом проти зовнішніх ворогів, проти світу шляхтичів, володарів, селян — усіх, хто не був його громадянином. Такі міста були на Заході першими «вітчизнами», і їхній патріотизм був напевне більш обмежений, набагато більше усвідомлений, ніж був і ще довго буде патріотизм територіальний...»1. Певною мірою ці слова можемо прикласти й до Центрально-Східної Європи.
Слід пам’ятати про територіальну неоднорідність і часову трансформацію магдебурзького права. Чим далі на схід, тим сильнішими були елементи місцевого права у нормах самоврядування
ІЗ·
міст, тим менше було в них елементів маґдебурґїї. У процесі історичного розвитку міст постійно відбувається зміна чинних у них норм німецького права. Магдебурзьке право було змінним як у просторі, так і в часі. А якщо зважити на суттєві відмінності правових норм кожного окремого міста, стає зрозуміло, якою надзвичайно складною є ця проблема. По суті, єдиної системи магдебурзького права в Україні не існувало. Можна говорити лише про сукупність різноманітних варіантів міського самоврядування, які мали певною мірою спільне походження і об’єднувалися під спільною назвою.
Хоча міське самоврядування за магдебурзьким правом в Україні не відігравало такої ж значної ролі, як у Центральній Європі, все ж воно залишило помітний слід у тутешньому суспільному житті: сприяло виділенню міського населення в окремий суспільний стан, утвердженню демократичних традицій, правової культури, зрештою, було одним із найважливіших чинників інтеграції українського суспільства в європейську цивілізацію.
1 Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII ст. — Т. 1: Структури повсякденності: можливе і неможливе. — K., 1995. — С. 443.