Уривок із листа посла Франції у Берліні міністру закордонних справ Франції Берлін, 14 березня 1939 р.
...Сейм Братислави проголосив сьогодні вранці незалежність Словаччини, угорські війська перейшли кордон із Підкарпатською Руссю...
5 лютого людина з кола націонал-соціалістів, яка за своїми функціями мала тісний контакт із найближчим оточенням фюрера, заявила одному з моїх співробітників, що треба підготуватися до можливості, коли «ліквідація» (Auflosung) Чехословаччини буде неминуча.
У цьому разі Словаччина стане незалежною, Угорщина анексує Підкарпатську Русь, і Райх повинен буде в тій чи іншій мірі встановити контроль над Богемією та Моравією...І дійсно, приймаючи 7 січня у Берхтесгадені пана Бека, фюрер заявив йому, що, на його думку, українське питання не є «актуальним»...
Рахуючись з угорсько-польськими намірами, Райх, одначе, гарантує визнання мадярів, можливу їх підтримку проти Румунії, і тоді, коли Райх розгорне наступ на Схід, він матиме перед собою широкий шлях через угорську рівнину, замість вузьких й важкодоступ- них стежок Карпат. Що стосується Польщі, то вона запобігала перед Берліном, щоб купити невтралітет у разі європейського конфлікту, звільняючись від небезпеки, яку становить на її південному кордоні українська незалежна провінція, центр пропаганди й ірредентизму!..[31]
...Події у Словаччині знайшли зразу відголос у Підкарпатській Русі; пан Волошин своєю чергою проголосив незалежність свого краю, якого ситуація здається надзвичайно складною. Справді, у ході перестрілок з чеськими елементами, угорські війська проникли на територію рутенів, в той час, коли уряд Будапешта направив у Прагу ультиматум, вимагаючи негайного виводу чеських військ з Підкарпатської Русі. Зі свого боку, пан Волошин телеграмою домагається допомоги й підтримки Райху й Італії. Мало вірогідно, що ці дві країни приймуть таке прохання...
Кульондр
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993. С. 478-479.