Українські землі як об'єкт експансії сусідніх держав. Особливості литовського проникнення в Україну. Польсько- литовські унії і зміни в правовому статусі українських земель.

Ліквідація останнього осередку державності Галицько - Волинського князівства поклало край періоду державної самостійності України - Руси. Україна вступає в стан обмеженого суверенітету, протекторату, політичної залежності від міцніших та організованіших сусідів - Польщі і Литви.

Перервана традиція літописання зумовила низку білих плям в історії литовсько - польської доби. Через це частина дослідників вважають період існування Великого князівства Литовського (далі - ВКЛ) до Люблінської унії 1569 року - часом існування Литовсько - Руської держави; інші ж переконані, що в цей період проходив процес перетворення українських земель на литовську провінцію.

Різнобіжність у поглядах пояснюється наявністю неоднакових за тривалістю і змістом періодів, у межах яких домінувала то одна, то інша тенденція, зокрема:

- «Оксамитове» литовське проникнення (1340 -1362рр.):

а) дії литовців не мали характеру експансії як, скажімо, монголо-татарська навала;

б) збройне протистояння на українських землях відбувалося між литовцями та іншими претендентами на спадщину Київської Русі;

в) руські князі зберігали автономність;

г) О. Субтельний назвав цей процес проникненням, включенням, приєднанням.

- «Ослов’янення» литовських правителів (1362 -1385рр.):

а) майже до кінця ХІУст. ВКЛ - своєрідна федерація земель - князівств, де українські землі були повноцінними, рівноправними суб’єктами;

б) розширення сфери впливу руського православ’я; утвердження «Руської Правди» державною правовою основою; визнання руської мови офіційною державною мовою; запозичення литовцями руського досвіду військової організації, налагодження податкової системи; формування структури князівської адміністрації і т. ін.

Проте литовці не стали другими варягами, процес їхньої асиміляції не завершився.

- Втрата українськими землями залишків автономії (1385 -1480 рр.^):

а) у зв’язку із зовнішньою загрозою, ослаблена теж Польща

запропонувала Кревську унію (1385 р.), суттю якою була

інкорпорацію ВКЛ до складу Польської корони, яка в свою чергу викликала литовсько - руську опозицію на чолі з Вітовтом;

б) поступове зближення та блокування польської та литовської шляхти викликало на українських землях і антимосковський рух.

- Посилення литовсько-російської боротьби за право були центром «збирання земель русі» (1480 -1569рр.):

а) з поваленням у 1480 р. ординського іга і формуванням централізованої Російської держави, Москва заявляє про пряме право на спадщину Київської Русі;

б) добровільному переході князів під Москву; антимосковських повстаннях.

Для глибшого розуміння суспільного ладу та державно - правового становища українських земель у складі ВКЛ варто зупинитися на польсько-литовських уніях, що мали безпосередній вплив на майбутнє України.

Отже польсько-литовські унії - це насамперед, ряд державно правових актів та заходів - від спроби інкорпорації Литви і до союзу двох незалежних держав.

Результатом Кревської унії (1385 р.) стало включення

литовських, білоруських та українських земель до складу Польщі. Присяжні грамоти на вірність польській короні підписали київський, волинський та новгород-сіверський князі.

Поразка Литви від татар на річці Ворсклі (1399 р.) змусила її підписати Віленсько - Радомську унію (1401 р.). Маючи титул

великого князя Вітовт залишався правителем Литви до смерті, а Ягайло з титулом найвищого князя Литви, що підкреслювало його верховенство, мав включити з часом Литву до польської корони.

2 жовтня 1413 р. в м. Городлі була укладена нова польсько - литовська унія:

а) підтвердила єдність Литви і Польщі на «вічні времена»;

б) визнавалась самостійність Литви;

в) запроваджувались спільні польсько - литовські сейми;

Водночас, визнавши ВКЛ як напівдержавне формування, Городельська унія вносила в його структуру розкол на релігійному ґрунті, забезпечуючи рівні права з поляками литовським панам- католикам і позбавляючи їх православних феодалів.

Фактично ця унія сприяла розгортанню громадянської війни, що поділило ВКЛ на два князівства: Литовське (Сигізмунд) та Західноруське (Свидригайло).

Зростаюча криза ВКЛ на початку XVI ст. штовхали його до реальної унії з Польщею.

1 липня 1569 р. - підписанням Люблінської унії було покладено початок федеративній Литовсько - Польській державі - Речі Посполитій.

Наслідки для України:

1. розчленування: Галичина, Холмщина, Волинь. Поділля, Брацлавщина, Київщина, Підляшшя - до Польщі; тільки Берестейське воєводство - до Литви; частина українських земель перебувала під владою Угорщини і Молдавії; значна частина відходила до Московської держави;

2. унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українських державних традицій, що зберігалися під формами автономії у ВКЛ.

2.