Суспільний лад Руси - України: юридичне оформлення станового ладу (феодали (аристократія);вільні люди; напіввільні люди; невільники).

За суспільним ладом Київська Русь була ранньофеодальним суспільством з пережитками родоплемінних стосунків і елементами рабовласницьких відносин. Основу суспільного ладу складала приватна власність на землю за військову та державну службу у вигляді умовного володіння феоду (уділу) та безумовного спадкового алоду (вотчини).

Проходив процес формування станового ладу, тобто юридичного оформлення замкнутих груп.

Населення Русі поділялося на три соціальні категорії:

1. Вільні люди→ аристократія, знать, люди (вільні общинники), духовенство, міщани, смерди (поземельно залежні селяни - общинники^ усі вони були юридично вільними, дієздатними і правоздатними, виступали як суб'єкт і об'єкт правовідносин.

Вільні общинники.

1. Основну масу сільського і міського населення становили «люди».У К.П. під цим терміном значаться селяни - общинники.

2. З початку сплачували данину з «диму» (дому), з розвитком феодальної власності на землю перетворюються на феодально залежних селян (державні селяни сплачували данину, яка залежала від кількості і якості землі; окремим феодалам примус до панщини чи збирання оброку).

Смерди.

1. За давньоруськими джерелами смерди в ХІ-ХІІ столітті становили значну частину напівселянського феодально залежного населення.

2. На думку Б. Рибакова у правовому статусі займали проміжну позицію між нижчим розрядом вільних князівських міністеріалів і «людьми» селянської общини.

3. Будучи особисто вільними, смерд мав право переходити до сильного патрона. Князь давав смерду землю («село») за умови служби і сплати князю данини (ст. 90 П.П.)

4. Смерд міг і піднятися соціальною драбиною (міністеріалом),і опуститися (залежний закуп).

У цілому, уривчастість і нечіткість джерел про смердів зумовили різне правове розуміння їх правового становища.

Напіввільні люди.

Рядовичі (особи, що перебували у тимчасовій економічній чи особистій залежності внаслідок укладення договору - «ряду»).

Закупи:

а) одна з категорій рядовичів, які на умовах особистої застави брали в борг майнову позику (купу) і за її несплату відповідали втратою особистої волі;

б) працювали лише на полі господаря, без права його залишення. У випадку не виконання праці перетворювалися на раба.

Вдачі:

а) ці особи виявлені в одному із списків «Руської правди», дослідники вважають, що до них належали особи, які брали на борг хліб або зерно, певно, під відсотки;

б) законодавець давав їм можливість погасити борг або відпрацювати його впродовж року.

Залежне населення:

Холопи:

а) ними були люди, які ставали невільниками внаслідок скоєного злочину, неповернення боргу (посаджені на землю раби), самопродажу, одруження з рабинею, закупи - втікачі;

б) холопи («обель» - повний раб) не були суб'єктами злочину, не могли виступати свідками, їхнє життя захищалося лише стягненням урока.

Челядь (дворові слуги) - особи, що потрапили в рабство в результаті полону.

Особи, що перебували під опікою церкви:

Задушні люди - холопи, яких господар за заповітом відпустив на волю.

Прощеними - колись вільні люди, що стали холопами, а потім господарем були прощені.

Ізгої (гоїти, жити) - вихідці з різних соціальних груп (осиротілі княжата, неграмотні поповичі, звільнені раби, вигнані з общини за злочин, збанкрутілі купці тощо), які з одного стану вийшли, а до іншого не потрапили.

Таким чином, суспільство Київської Русі характеризувалося соціальною, економічною та правовою нерівністю та певною корпоративною структурованістю.