Судова система.

У 1566 р. відбулося завершення загальної судової реформи, розпочатої Белзьким привілеєм 1564 р. Вищою апеляційною інстанцією був суд Великого князя Литовського. У кожному повіті діяли такі суди:

Земський суд:

- три члени суду, обрані шляхтою;

- суддями - лише шляхтичі повіту;

- засідав тричі на рік;

- справи про злочини різних суспільних верств;

- контроль за гродськими судами;

- єдиний із тогочасних судів не залежний від адміністрації.

Гродський суд:

- пов'язаний із адміністрацією;

- судді призначалися;

- справи про важкі злочини;

- юрисдикція: шляхта, селяни, служилі люди, міщани, бояри;

- не поширювався на міста з магдебурзьким правом.

Підкоморський суд:

- спеціальний повітовий суд з одним суддею;

- розглядав земельні спори;

- свідки - лише християни.

Вищевикладене дає підстави зробити наступні загальні висновки:

1) руйнація традиційних підвалин життя часів Київської Русі, порушення сталих політично - династичних зв 'язків стали причиною інкорпорації українських земель у складі євразійських державних утворень;

2) литовське проникнення на українські землі мало свої особливості, які вплинули на державно - правове становище України;

3) за різних складних умов українські землі все ж таки зберегли високий рівень своєї правової культури. Досягнення в різних галузях тодішнього права були й залишаються для нас важливими засадами законотворення.