Словник термінів з історії держави і права на літеру О

ОБЕР... (пім. - головний, старший) - префікс, що позначає старшинство в посаді.

ОБІД А - назва злочину в Київській Русі.

ОБЛАТИ - вільні селяни, яких гостра нужда примушувала віддавати себе в розпорядження церкви, монастиря (середньо­вічна Франція).

ОБЩИНА - 1) перша соціальна форма об'єднання людей, в основі якої лежить єдність споріднених зв'язків і культурних норм, принцип біологічного домінування замінювався принци­пом соціальної взаємодопомоги; 2) різні спільноти: міські кому­ни, сільські товариства, релігійні, профспілкові об'єднання; 3) у ряді країн (наприклад, у Болгарії) низова адміністративно-тери­торіальна одиниця.

ОБОВ'ЯЗКОВЕ ПРАВО - право на зобов'язану особу в пері­од феодалізму.

ОГОРОДЖУВАННЯ - в Англії насильницьке вигнання селян Із землі феодалами, форма первісного нагромадження капіталу.

ОКОЛОТОК (від слова "около" - сусідня місцевість) - підроз­діл поліцейської міської дільниці в Росії.

ОКОЛОТОЧНИЙ НАДЗИРАТЕЛЬ - поліцейський чин, що відав околотком.

ОЛІГАРХІЯ (грецьк. - малочисельний + влада) ~ влада небага­тьох, одна з форм правління експлуататорської держави, за якої вся повнота влади належить невеликій кількості людей.

ОПТИМАТИ - політичне угруповання в Давньому Римі. На­зивали себе "чесними людьми", кращими, справжніми квіритамп. Добивалися монополії на займання вищої магістратури.

ОРДА (тюрк.) - у тюркських і монгольських народів військо­во-адміністративна організація, стоянка кочівників. У середні ві­ки - ставка правителя держави (хана). Звідси й назви феодальних держав і союзних кочових племен. Наприклад, Золота орда, Аст­раханська орда.

ОРДАЛІЇ - божі суди. У середньовічному судовому процесі - засіб з'ясування правоти або винності сторін шляхом так званого " божого суду " - випробування вогнем, водою і т.ін.

ОРДЕНА ЧЕРНЕЧІ - організації католицьких ченців, створе­ні для укріплення впливу католицької церкви, переслідування інакомислячих.

ОРДОНАНС - указ короля в період середньовіччя, який діє на всій території країни.

ОРДОНАНСГАУЗИ - військово-поліцейські органи за Пав­ла І.

ОРЕНДА - майновий найм, договір, за яким одна сторона (наймодавець) надає іншій стороні (наймачеві) майно в тимчасо­ве користування за певну плату.

ОСАВУЛ (тюрк.) - посада і звання в козачих військах (після отамана). У козаків це слово вимовлялося по-різному : ісаул, еса­ул, усаул, исаул, але здебільшого асауи. У російській армії і коза­чих військах - офіцерський чин, відповідний до капітана в піхоті та ротмістра в кавалерії.

ОСТРАКІЗМ - 1) вигнання з общини, соціуму; 2) у Давній Греції - суд черепків, політичний захід, що використовувався для збереження Афінської демократії. Уведений Клісфеном для запо­бігання тиранії.

ОТАМАН (тюрк. - "великий отець", голова) - 1) голова, вата­жок, що призначався або обирався у козаків, виконував адмініс­тративні військові і поліцейські функції (кошовий отаман, курін­ний отаман, військовий отаман). Кошовий отаман - отаман, що очолював кош запорізьких козаків. Курінний отаман - отаман, що стояв на чолі куреня. Військовий отаман - Головний отаман Війська Донського. Станичний отаман - отаман козачої станиці. У період громадянської війни - керівник білогвардійських заго­нів (на Україні, на Дону, у Середньої Азії); 2) ватажок роз­бійницької або злодійської зграї.

ОТРОК (давньорус. - ректи, промова; буквально: немовець, безмовний, той, що не мав права казати) - 1) хлопчик-підліток у віці між дитиною і юнаком; 2) представник молодшої дружини князя в Давній Русі.

ОТРОКИ ІМЕТЕЛЬНИКИ - взискувачі судових мит.

ОХОРОНКА - охоронні відділення. Спеціалізовані органи політичного розшуку в Російській імперії XVIII ст.