Розпад Київської Русі: причини, наслідки. Виникнення та піднесення Галицько - Волинського князівства.
Відносно централізована Руська держава у першій третині ХІІ століття розпалася на окремі князівства, які вели між собою міжусобні війни.
Київське, Чернігово - Сіверське та Переяславське через ряд причин (міжусобиці; певна зміна світових торговельних шляхів; активізація нападів кочівників; відтік населення з південних районів; монгольська навала) політично занепадають.
Київська Русь вступила в період феодальної роздробленості. У вітчизняній науці (радянський період, сучасний (харківська школа)) відкинуто помилкові уявлення про цей період як період «занепаду» та «руху назад». Стверджувалось, що за рівнем розвитку власної економіки та культури Русь була однією з розвинутих країн Європи.
Причини феодальної роздробленості:
- зростання продуктивних сил у сільському господарстві та ремісництві;
- подальше розширення, ускладнення та зміцнення феодальної власності на землю;
- наступальний розвитком феодального способу виробництва;
- вирішальне значення розвиток великого вотчинного землеволодіння.
Негативні наслідки феодальної роздробленості:
- опір зовнішній навалі (монголо - татарське іго) не був консолідований;
- із складу великих князівств виділялися нові уділи, з'явилося приблизно 50 нових земель та окремих князівств;
- зовнішня форма→заздалегідь розроблений порядок розподілу феодалами володінь між усіма спадкоємцями - синами.
- нові, митні кордони ослаблювали економічні зв'язки.
Виникненню та піднесенню Галицько - Волинської держави сприяло:
- вдале географічне положення;
- необхідність спільної боротьби Галицького і Волинського князівств проти Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;
- енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича та Данила Романовича;
- існування багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсивній торгівлі.
Характеризуючи особливості державного ладу Руської держави періоду 30-хроків ХІІ століття слід відмітити:
1.
За своїм державним устроєм Русь на початковому етапі розвиненого феодалізму була напівсамостійним державним утворенням з рисами відносної єдності (П. Толочко).2. Цьому сприяла загальна форма управління у вигляді колективного сюзеренітету найсильніших і найавторитетніших князів над Києвом, що зберіг номінальне значення столиці Русі.
3. Періодичне встановлення у Києві співуправління двох найсильніших династій - дуумвірату (наприклад, співправителі Ізяслав Мстиславич і В'ячеслав Володимирович.), збереження загальноруських з'їздів (снемів) (наприклад на з'їзді 1155 року зіткнулися два підходи до форми правління: а) за єдинодержавність;
б) непорушність батьківської спадщини).
Особливості державного ладу в період золотоординського іга.
1. Зміна порядку приходу князя до влади - отримання ярлика (грамоти).
2. Визнання хана Золотої Орди своїм вищим сюзереном («отцем»).
3. На своїх територіях князі зберігали усі свої повноваження, водночас, перебуваючи під наглядом ханських представників - баскаків (це тривало до перш. полов. ХІУ ст.).
Отже, монголо-татарське іго не спромоглося до глибоких змін у внутрішньому державному устрої Русі.
2.