Розділ П’ЯТИЙ Про опікунів

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повно­ліття не зобов’язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття.

3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток не може за їхньої відсутності втратити по суду.

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випад­ках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володін­ня, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її.

6. Старший син, або первородний, у опіці якого знаходиться спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати.

7. Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен виконувати свій обов’язок.

8. Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити.

9. Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові.

10.Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а перед тим було дано оправу дружині його.

11. Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє.

13.Якби хто-небудь за правом споріднення пред’явив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом.

14. Хто має і хто не має права складати заповіт на своє рухоме майно.

15. Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно.

16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів.