Реорганізація державного механізму УРСР в роки радянсько - німецької війни.
Нормативною базою змін державного устрою для керівництва УРСР стали: закони, постанови, укази та рішення СРСР, зокрема, Постанова «Про введення воєнного стану в країні», Директиви уряду «Про перехід народного господарства на воєнний лад», а також «Звернення до українського народу» ВР, РНК, і ЦК КП(б)У.
Характерні риси:- в умовах війни діяли конституційні, спеціальні та
надзвичайні органи влади;
- державний механізм підпорядковано фронту, воєнним
потребам;
- в УРСР введено воєнний стан, а в прифронтовій зоні стан облоги, що привело до розширення правових повноважень військової влади;
- змінилися напрями діяльності й організації системи місцевих рад України, зросла роль виконавчо - розпорядчих органів;
- вся влада в державі зосередилася в руках Державного комітету оборони (далі - ДКО), а на місцях - у республіканських, областях - місцевих комітетах оборони на чолі з партійними і військовими керівниками:
1) рішення і розпорядження ДКО були зобов’язані безумовно виконувати всі громадяни, радянські, військові і господарські органи, партійні та громадянські організації;
2) поєднання членами ДКО керівних посад в партійних і радянських органах ще більше посилювало зрощення партійного та державного апарату на всіх рівнях.
Зазнали структурних змін і система радянських конституційних органів влади та управління, зокрема:
1) республіканські зміни були точною комісією загальносоюзних;
2) формальна сесійна робота Рад усіх рівнів була майже припинена, діяли тільки Президії;
3) не було розмежовано повноваження ДКО і Раднаркому, функції останнього часто зводилися до напрацювання постанов, що забезпечували виконання рішень ДКО;
4) істотно розширено права наркомів СРСР та УРСР.
Органи спеціального призначення - виконували окремі функції органів державної влади з надзвичайними повноваженнями:
а) 26.06.1941 р.
- рішенням ЦК і уряду утворено республіканську комісію з евакуації; 18.08.1941 р. - за рішенням Ради з евакуації, утвореної при Раднаркомі СРСР, була створена оперативна група з керівництва евакуацією промислових підприємств Лівобережної України;б) листопад 1941 р. - при військових радах фронтів і армій були створені оперативні групи з функціями органів державного управління і широкими повноваженнями з організації тилового забезпечення армії.
Військовими органами влади стали Ставка верховного командування, військові ради фронтів, Український штаб партизанського руху (УШПР).
ДКО видав закони про організацію надзвичайних органів влади, про створення воєнної прокуратури, про об’єднання міліції і служби безпеки в єдиний НКВС, про створення батальйонів з винищення шпигунів і сіячів паніки.
Міліцію переведено на казарменний стан, залучено до оборонних боїв, до боротьби з бандитизмом і вилучення зброї у населення.
З визволенням території України одним з найважливіших питань стало відновлення радянської влади в Україні, всього державно - правового механізму від вищого республіканського рівня до місцевого.
Верховна Рада УРСР та її Президія багато уваги приділяли вдосконаленню державного апарату УРСР, зокрема найвищих органів державного управління, що виявилося в утворені нових наркоматів, комітетів і управлінь:
- виходячи з зовнішньополітичних міркувань, згідно з законом (10 сесія ВР СРСР), союзні республіки отримали право утворювати союзно - республіканські наркомати закордонних справ (5.02.1944 р. на чолі з О. Корнійчуком) та оборони (на чолі з генерал - лейтенантом В. Герасименком);
- 15.08.1943 р. - утворено республіканський наркомат житлово - цивільного будівництва, 15.12.1943 р. - Управління у справах архітектури при Раднаркомі, а у квітні 1945 р. - Управління у справах сільського і колгоспного будівництва;
- 1 червня 1945 року відновили свою роботу майже в повному обсязі всі місцеві Ради УРСР: 24 обласних, 253 міських, 824 районних, 16003 сільських та 453 селищних Ради депутатів трудящих.
До кінця війни характерною рисою у взаєминах між місцевими органами влади та надзвичайними і військовими органами була їх взаємодія при певному пріоритеті останніх. Тенденція централізації управління, підвищення ролі виконавчо - розпорядчих, вузько колегіальних органів, окремих посадових осіб зберігалась до кінця війни;- до кінця війни не було можливості дотримуватись встановленої Конституцією УРСР 1937 року періодичності скликання сесій місцевих Рад;
- збереглася практика прийняття спільних постанов партійних та радянських органів з найважливіших питань життя республіки.
Таким чином:
по - перше, всебічна перебудова держави і права України згідно з умовами воєнного стану здійснювалась у річищі спільних воєнно - політичних заходів СРСР;
по - друге, у цілому склався нормативно - правовий простір з різними засобами стимулювання та примусу людей до воєнно - бойової та трудової діяльності;
по - третє, доктринальні пріоритети - комунізм, класова солідарність і інші відійшли на другий план як неефективні. У масовому ідеологічному потоці посилилося звучання національних, громадських, суспільних і державних мотивів;
по - четверте, важливими політичними підсумками закінчення війни для України стало міжнародне визнання УРСР як фундатора ООН, возз’єднання всіх українських етнічних земель у складі єдиної держави.
3.