Передмова

У сучасних умовах підвищення ролі освіти в соціальному розвитку, вона стає одним з важливих чинників суспільного прогресу, тому виникає необхідність пошуку нових систем освіти, більш демократичних, диверсифікованих, результативних із позицій інтересів суспільства, які переборюють професійну замкненість і культурну обмеженість та орієнтуються на широку освічену особистість.

Система вищої юридичної освіти є складною і взаємодіє з політичними, економічними, культурними і соціальними системами. В таких умовах вища юридична освіта не може бути пасивною, а повинна суттєво і динамічно впливати на оточуюче середовище, формуючи цивілізоване демократичне правове поле. В цьому аспекті її позитивна роль і просвітницька місія є значною, а часом - вирішальною (Концепція розвитку вищої юридичної освіти в Україні, редакція від 14.10.2009 р.).

Відповідно до основних принципів ООН щодо суспільної ролі й місця правника, визначено, що юрист - це відкрита та доступна для клієнта особа, що на засадах здобутої кваліфікації та дотримання високих стандартів моральності та професійної етики здійснює свою діяльність із захисту прав та законних інтересів клієнта з урахуванням публічного порядку держави. Звідси основне завдання вищої юридичної освіти полягає у підготовці кваліфікованих фахівців у галузі права, які працюють на утвердження в суспільстві верховенства права та правової свідомості й правової культури.

Поділяємо позицію знаних науковців, що особливо актуальним в умовах сьогодення є відновлення ґрунтовної історико-правової підготовки студентів юридичних навчальних закладів. Серцевиною професійної правової соціалізації майбутніх юристів має стати пізнання закономірностей національного державо- і правотворення, причин перервності державного будівництва при безперервності еволюції вітчизняного права, розуміння процесу природно - історичного вдосконалення правових форм переважно на національному грунті.

Історія держави і права України - обов'язкова фундаментальна юридична дисципліна, яка передбачає вивчення студентами основних етапів, закономірностей та специфічних умов формування і розвитку державності українського народу та права України з найдавніших часів до наших днів.

За своєю сутністю українська державність є європейською і водночас унікальною, оскільки протягом всієї своєї історії вона формувалася, розвивалася, змінювалася під впливом як східної, так і західної державно-правових традицій. Завдяки безмежній вірі в Бога, витримці, внутрішній мудрості і терпінню український народ не втратив своєї державності на крутих поворатах світової історії, як це нерідко траплялося з іншими народами, а зберіг свій державно - правовий статус, самобутню культуру і писемність.

Аналіз джерел вітчизняного права показує, що вони також не втратили національного відтінку. На думку авторитетного дослідника історії держави і права П. Музиченка, у всій історії нашого законодавства ми не знайдемо прикладів, коли б воно було механічно скопійовано з іноземних зразків, як наприклад, законодавство Петра І в Росії. На різних етапах іноземні інститути права завжди перелаштовувались на український лад. Прикладом може слугувати дія Магдебурзького права на українських землях, яке впродовж усього часу застосування тут так і не наблизилось до оригіналу.

Історію української держави і права не можна вивчати без урахування безпосереднього зв'язку з тими явищами, які їх формували і визначали суть і особливості функціонування державно- правових інститутів.

Відродження української державності в 1991 році відкрило можливість об'єктивного вивчення історії держави і права України. Нині історико-правова наука намагається подолати однобокість у трактування історико-правових питань, врахувати кращі світові надбання.

Мета вивчення курсу „Історія держави і права України” полягає в тому, щоб майбутні юристи оволоділи знаннями про загальні закономірності й характерні особливості виникнення, функціонування, зміни різних типів і форм держави і права українського народу на різних історичних етапах його розвитку.

Магістральною метою дисципліни є формування широкого загальнокультурного та професійного юридичного світогляду, необхідного сучасному юристу. Водночас історія держави і права України несе в собі великий виховний потенціал і перш за все формує в студентської молоді почуття патріотизму.

Головним завданням курсу "Історія держави і права України" є точне і систематичне викладення основних фактів, подій, процесів розвитку держави і права, наукове узагальнення й аналіз історико - правового матеріалу, і на основі цього - пошук шляхів реалізації ідеї громадянської злагоди між державно - правовими інститутами і громадянським суспільством.

Головною методологічною передумовою курсу "Історія держави і права України" є історична наступність у розвитку державно - правових інститутів. Поділяємо позицію фахівців науки історії держави і права України, що поступальний хід розвитку української державності в окремі періоди історії міг уповільнюватися, пристосовуватися до певної історичної систуації, але ніде і ніколи не припинявся.

Місце історії держави і права України в навчальному процесі визначається її значенням як:

а) юридичної науки (вивчає правові аспекти суспільного життя);

б) суспільно - політичної науки (вивчає такі суспільно - політичні явища, як держава і право);

в) історичної науки (вивчає державно - правові явища в їх історичному зв’язку).

Виходячи з цього, історія держави і права України займаючи важливе місце в системі юридичних державно - правових дисциплін, тісно пов’язана з іншими, як юридичними так і соціально - гуманітарними дисциплінами, а саме:

• з теорією держави і права, де спираючись на встановлені теорією загальні закономірності, визначення, дефініції, досліджує виникнення і розвиток державних і правових інститутів у конкретних історичних умовах України;

• з історією України, правда на відміну від останньої, вона досліджує такі суспільні категорії, як держава і право в минулому;

• з конституційним правом України, однак історія держави і права України насамперед досліджує історію конституційного і державно - правового розвитку минулого України;

• з історією держави і права зарубіжних країн; історією вчень про державу і право та ін.

Виходячи з мети та завдань, за результатами вивчення курсу історія держави і права України студенти повинні:

Знати:

• предмет, завдання, періодизацію курсу „Історія держави і права України”;

• закономірності еволюції суспільного ладу на різних етапах розвитку української державності;

• закономірності і характерні особливості історичного розвитку систем органів державної влади, центрального й місцевого управління, суду, правоохоронних органів в Україні;

• джерела, кодифікації, еволюцію галузей українського права на всіх етапах історичного розвитку;

Уміти:

• пізнавати й пояснювати історію державно - правового розвитку України;

• використовувати історичний досвід українського державо - і правотворення у практичній діяльності;

• спираючись на принцип історизму, наукові методи пізнання, аналізувати джерела українського права;

• на основі історико-правових знань вдосконалювати національну свідомість, правову культуру, розуміти значення державно - правових інститутів у житті суспільства.

Дисципліна «Історія держави і права України», яку студенти вивчають на першому курсі денної та заочної форми навчання, серед форм навчального процесу, включає лекції, семінари, курсові роботи, ІНДЗ, СРС та інші форми роботи.

Авторський задум полягав у розробці навчального посібника (конспектів лекцій), які б, з одного боку, увібрали фундаментальний і узагальнюючий матеріал, а, з іншого, допомогли студентам, оперативно, а головне якісно оволодіти знаннями з українського державо- та правотворення, враховуючи при цьому особливості кредитно-модульної системи, передбаченої Болонським процесом.

Структуру і логіку висвітлення навчального матеріалу побудовано за розділами відповідно до авторського бачення періодизації курсу. Кожен конспект лекції висвітлюється у цілому за єдиним планом: державний лад (органи центральної та місцевої влади, місцевого самоврядування), джерела та характерні риси права, судові та правоохоронні органи, (суспільно-політичний устрій висвітлюється лише в окремих темах, що пояснюється прагненням автора приділити основну увагу державно-правовим питанням).

При підготовці навчального посібника (конспектів лекцій), автор використав цілий пласт джерел: підручники, навчальні посібники, монографії, статті, навчально - методичні матеріали не одного покоління істориків держави і права України, зокрема: І Бойка, О. Бойка, В. Гончаренка, В. Іванова, П. Захарченка, В. Заруби, В. Кульчицького, О. Кузьминця, О. Копиленка, М. Копиленка, М. Кравчука, Р. Лащенка, П. Музиченка, О. Мироненка, М. Настюка, А. Рогожина, В. Смолія, Л. Окіншевича, А. Пащука, А. Середи, В. Тація,

І. Терлюка, А. Ткача, Б. Тищика, Н. Толкачової, В. Чеховича, І. Усенка, О. Ярмиша, А. Яковлева, О. Шевченка, Ю. Шемчушенка, В. Шевчука та інших, за що автор-упорядник висловлює їм щиру шану і подяку.

Завершується вивчення курсу складанням іспиту.

Підсумовуючи зауважимо, що засвоєння курсу "Історія держави і права України" не є легким заняттям. Ця справа вимагає певної затрати часу і дисципліни розуму. Але тільки в процесі напруженої праці ти, молодий друже, відчуєш інтелектуальну насолоду і впевненість у тому, що будеш гідним представником національної правової еліти, займеш тверду громадянську позицію.