ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА

Джерела права. Формування національної держави дуже впливало на формування права, що діяло в Україні. Але воно розвивалося дещо іншим чином, ніж державність. Якщо апарат польської влади був ліквідований, то у праві скасувалися лише ті норми, які закріплювали панування в Україні польських магнатів, - «Статут наволоки», королівські і сеймові конституції, ординацію війська запорізького.

Зберегли чинність основні джерела права, що діяли в Україні до 1648 р. - Литовські статути, магдебурзьке право та інші, оскільки їх норми відповідали характеру феодальних відносин і захищали, особливо ІІІ Литовський статут, інтереси українських феодалів. Саме тому дія цих джерел поступово розширюється. У III Литовський статут вносяться нові положення, що зміцнюють пануючу роль українських феодалів. Оскільки збільшується число привілейованих міст, розширюється також і сфера застосування магдебурзького права. Серед його актів варто, перш за все, виділити “Порядок прав цивільних”.

Право України вирішує нове для себе завдання - оформлює і закріплює розбудову української держави. Будучи звичаєвим правом, воно протягом І648- І654 років регулює широке коло відносин, і насамперед організацію полково- сотенної системи як основи державності, систему судочинства і багато іншого, аж до порядку ведення бойових дій.

Виникають й нові джерела права, які є прямим результатом створення української держави. Йдеться про універсали гетьмана Б.Хмельницького. Це були розпорядчі акти вищої влади, загальнообов’язкові для всього населення України, щоправда, нерідко універсали видавали і полковники. Зміст універсалів відбивав зміни у суспільно-політичному і економічному ладі України, які вимагали свого правового регулювання, а також звичаї. Саме універсали санкціонували й коре­гували ті з них, які визначали організацію і діяльність полково-сотенної системи управління. Універсали регулювали широке коло відносин (наприклад, поземель­них з роздачею земель старшині у власність і користування; адміністративних пов’язаних з призначенням на посаду).

В розглядуваний період Україна в особі гетьмана приступає до укладення міжнародних угод. Ними оформлювалося і утверджувалося становище України як суб’єкта міжнародних і правових відносин і разом з тим закріплювався процес розвитку і міжнародного визнання української держави. В ряд з міжнародними актами варто поставити й Березневі статті, оскільки вони були відповіддю на статті Б.Хмельницького і врешті-решт оформили обопільну угоду України з Росією.

Право власності. Регулювання права власності зосередилося, на наданні козацькій старшині маєтків «в ранг» як нагороду за ; служіння під час перебування на певній посаді. Таким чином був оформлений новий, під умовою, статус земельної власності - рангові маєтки, рангові землі.

Злочини і покарання за них. Система злочинів і покарання за них ско­рочується за рахунок виключення з неї замахів на королівську владу і магнатсько - шляхетський порядок управління, а також злочинів проти католицької церкви. Але з’явилися нові склади злочинів: зрада повсталому українському народові, невико­нання вимог старшинської адміністрації, ненадання допомоги під час бою.

Міри покарання в умовах війни було більш жорстокими. Дисципліна серед козаків підтримувалась суворими покараннями в разі порушення її. Зрадників страчували усіх без винятку (вже згадувалося про страту Худолія - ватажка козаків, які у 1650 р. повстали проти Б.Хмельницького). Безпощадно було страчено й тих старшин, які наприкінці 1651р. - на початку 1652р. створили опозицію

Хмельницькому (це були полковники С.Герасимов, М.Гладкий, Л.Мозиря, С.Підібайло та ін.). Суворо карали осіб (здебільшого це були селяни), які нападали на старшинсько-шляхетські маєтності.

У той же час спостерігається чимало випадків, коли смертна кара замінювалася штрафами.

Судочинство. Процес в генеральному, полкових, сотенних і курінних судах відбувався за нормами звичаєвого права. Зберігалося шлякування чи гоніння слідом. Це був засіб досудового слідства. Засідання були публічними. Допускалося оскарження рішень і вироків у суди вищої інстанції. Вироки, винесені за злочини, вчинені у бойових діях, оскарженню не підлягали.

Отже, у 1648-1654 рр. починає створюватися національна правова система України, хоча вона все ще ґрунтувалася на Литовських статутах і магдебурзькому праві. Це явище було пов’язане з молодістю української державності.

3.