НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

У період десталінізації, або як інші його називають «Хрущовська відлига», Україна перебувала у складі Союзу РСР. У лютому 1954 р. до складу УРСР увійшла Кримська область. У січні 1954 р.

Розширюється компетенція союзних республік, у тому числі й України. Було введено норму Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання Союзної рес­публіки розв’язання питань її адміністративно-територіального устрою. Це було гарантією територіальної цілісності союзної республіки. За Конституцією СРСР 1936 р. ці питання були у виключній компетенції Верховної Ради СРСР. Але за умов коли адміністративно-територіальна система Радянської держави в цілому та кожної союзної республіки встановлювалося, між ними існувала взаємна довіра.

Зберігання цього права за Союзом РСР створювало б надмірну центра­лізацію. Тепер вже СРСР не міг змінити чи зменшити територію України без її згоди на це. Крім того, зміцнення територіальної цілісності України забезпечувало розвиток ініціативи та відповідальності її органів державної влади і управління надавало їх можливість вирішувати питання адміністративно-територіального устрою з урахуванням усіх місцевих особливостей.

Україна разом з іншими союзними республіками одержала також нові права в управлінні своїм господарством.

Це викликалося потребою швидкого створення масштабної економіки. А також досягненнями України в господарському та культурному будівництві.

Були поширені права України в державному плануванні та фінансуванні її господарства. За постановою Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 р. «Про зміну порядку державного планування та фінансування господарства союзних республік» Україна, а саме її Рада Міністрів, одержала право самостійно:

■ затверджувати плани виробництва та розподіли усіх видів проми­слової продукції, що виробляють підприємства республіканських міні­стрів, відомств, і промислової кооперації;

■ затверджувати титульні списки капітального будівництва по підпри­ємствах республіканських міністерств і відомств;

■ передбачати для республіканських міністерств і відомств завдання по підвищенню продуктивності праці, чисельності працівників фонду зарплати;

■ залишити в своєму розпорядженні 50% будівельних матеріалів і низку промислових товарів широкого споживання, вироблених на підпри­ємствах загальносоюзного та союзно-республіканського підпорядкува­ння понад квартальний план.

Тоді ж 1955 р., УРСР як союзна республіка одержала право затверджувати проект бюджету республіки та звітувати про його виконання. Тепер в загально - державному бюджеті СРСР зазначалася лише сума витрат по основних напрямках по СРСР в цілому, а Верховна рада УРСР самостійно розподіляла передбачені в бюджеті кошти між республіканськими і міськими бюджетами.

Рада Міністрів УРСР одержала право залишати у своєму розпорядженні ре­зерви по праці, капіталовкладенням, фондовим матеріалам, відносити тільки що створені підприємства і організації до відповідної групи в оплаті праці, надавати окремим колгоспам відстрочку від здавання державі сільгосппродуктів за обов’яз­ковими поставками, внесення натуральної та грошової оплати за працю МТС.

Зміцненню статусу України сприяло розширення її права видавати закони та інші нормативні акти щодо питань її повноважень.

У лютому 1957 р. було відновлено положення Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання союзних республік законодавства на їх судоустрій, про прийняття цивільного кримінального та процесуального кодексів. Союзу РСР було залишено право встановлювати основи законодавства в цих галузях.

Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік визначали нові напрямки законодавчої діяльності України. Вони санкціонували видання в Україні законів в галузі авторського права, спадкового права, надали Україні можливість встановлювати нові види покарання, форму та порядок участі громадськості у виправленні засуджень. Норми багатьох основ звертаються до регламентації взаємовідносин союзних республік, тобто України з іншими суб’єктами Союзу РСР. З метою найкращого регулювання взаємин між союзними республіками у лютому 1957 р. в Раді Національностей Верховної Ради Союзу РСР була утворена нова комісія - економічна, для координації діяльності союзних республік по розвитку народного господарства. Вона готувала для Ради Національностей пропозиції з питань господарського та соціально-культурного будівництва в союзних республіках. Комісія розглядала також запити України, як і інших заходів в галузі господарства, освіти, охорони здоров’я, благоустрою міст і селищ, побутового обслуговування населення. Ця комісія координувала взаємовідносини України з Союзом РСР в цілому. Процеси десталінізації певно розширили право республік, сприяли активізації зовнішньої політики України, хоча вона, як і раніше, мала формальний характер і була в усьому підпорядкована центру. Що стосується внутрішньої політики, то перехід від галузевої до територіальної системи управління був досить раціональним і потяг за собою ряд позитивних змін.

3.