Мирний договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони (9 лютого 1918 року) (Витяги)

Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової вій­ни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і держа­вами, що находяться у війні з Росією, постановили правитель­ства Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини заклю- чити мировий договір з правительством Української Народної Республіки; вони хотять цим вчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привер­нення дружніх відносин між народами на полі політичному, прав- ному, господарському і умовому....

Стаття І. Українська Народна Республіка з однієї і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявля­ють, що воєнний стан між ними покінчений. Сторони, які заклю- чають договір, вирішили жити взаємно в мирі і дружбі.

Стаття II. Між Українською Народною Республікою з однієї і Австро-Угорщиною з другої сторони, оскільки ті дві держави гра­ничите - муть з собою, будуть ті границі, які існували між Австро- Угорською Монархією і Росією перед вибухом війни.

Далі на північ ітиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда, загально по лінії Білгорай - Цебогшин - Красностав - Пугачів - Радин - Межирічче - Сарнаки - Мельник - Високо-Литовськ - Каменець-Литовськ - Прушани - Вигоновське Озеро.

Подрібно установлюватиме границю мішана комісія після ет­нографічних відносин і з узглядненням бажань населення.

3) На випадок, якби Українська Народна Республіка мала гра­ничите ще з якою іншою державою Почвірного Союзу, то щодо того застерігаються окремі умови.

Стаття III. Спорожнювання занятих областей почнеться негай­но по ратифікації цього мирового договору.

Спосіб переведення спорожнення і передачі спорожнених об­ластей означуть повновласники інтересованих сторін.

Стаття IV. Дипломатичні і конзулярні зносини між сторонами, що заключають договір, почнуться зараз по ратифікації мирово­го договору. Для можливо найбільшого допущення конзулів обох сторін застерігаються окремі умови.

Стаття V. Сторони, що заключають договір, зрікаються взаєм­но звороту 'їх воєнних коштів, тобто державних видатків на прова­дження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які повстали для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження з включенням всіх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

Стаття VI. Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хіба би вони схотіли за згодою держави, в котрій вони пере­бувають, залишитися в її областях або удатися до іншого краю.

Питання, що з тим стоять у зв'язку, позлагоджуються в окре­мих договорах, передбачених в VIII статті.

Стаття VII. (Подається у вільному викладі.)

Ця стаття регулює економічні зв'язки України з Центральними державами, зокрема, визначає курс української валюти по від­ношенню до німецької марки та австрійської крони, митні тари­фи тощо.

Стаття VIII. Привернення публічних і приватних правних зно­син, вимога воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестії, як також справа поступовання з торговельними корабля­ми, що попали у власть противника, управильниться з Українською Народною Республікою в поодиноких договорах, котрі становлять щодо суті складову часть нинішнього мирового договору і по змозі рівночасно з ним вступають у силу.

Стаття IX. Умови, прийняті в оцьому мировому договорі, тво­рять неподільну цілість.

Стаття X. При толкуванні цього договору для зносин між Україною і Німеччиною є міродайним український і німецький текст, для зносин між Україною і Австро-Угорщиною український, німецький і угорський текст, для зносин між Україною і Болгарією український і болгарський текст, а для зносин між Україною і Туреччиною український і турецький текст...

Копиленко O. Л. «Сто днів» Центральної Ради. Київ : Україна, 1992. С. 190-193.