§4. МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
в їх зв’язку, взаємодії, русі, розвитку, саморозвитку. Діалектика з’явилася як метод ще на зорі людської думки, у Стародавній Греції. Наукова діалектика як єдина методологічна система сформована видатним німецьким філософом Г.
Ф. В. Гегелем. Основними трьома законами діалектики є боротьба і єдність протилежностей; перехід кількості в якість; заперечення заперечень.Іншим загальнонауковим методом, який застосовний, передусім, до юридичних явищ, є феноменологічний. Його назва походить від слова «феномен» - явище, він вимагає підходити до правових і державних фактів і дійсності як єдиного цілого, у всебічності, єдності й нерозривності рис і ознак, внутрішньої суті й зовнішніх проявів.
Системно-структурний метод дозволяє розглядати державу і право в їх історичному розвитку як складні взаємопов’язані системи, котрі перебудовуються, взаємодіють, мають внутрішню структуру, складаються із підсистем і окремих елементів.
Особливого значення в історико-правових дослідженнях набуває герменевтичний метод. Він полягає в тому, що право і юридично значуща діяльність держави, її веління й приписи мають мовне вираження. Тому величезної ролі набуває проблема праворозуміння, сприйняття і тлумачення юридичних текстів - починаючи від понять теоретичної науки до конкретних приписів конкретного нормативно-правового акта чи акта правозастосування. Особливу складність це має у випадку історико-правового дослідження, коли впродовж історичного розвитку змінювалися сенс юридичних термінів, їх зміст, а теоретичне сприйняття права відрізнялося в умовах різних історичних епох.
Цей перелік не є вичерпним. Більше того, низка методів наукового пізнання відносяться окремими науковцями до загальнонаукових, іншими - до спеціально-наукових.
Усі загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання ґрунтуються на принципах і підходах науки логіки.
Це сходження від конкретного до абстрактного і навпаки, дедукція - від загального до приватного і часткового, індукція - від часткового, одиничного до загального. Логічний метод виділяється низкою вчених як окремий загальнонауковий.
Спеціально-наукові методи, які використовуються при дослідженні історії держави і права, притаманні як юридичній, так й історичній та іншим суспільним наукам. Специфічним для дослідження саме правових явищ є формально-логічний або формально-догматичний метод. Він полягає в аналізі правових конструкцій, їх розвитку, появі, зміні, розвитку, трансформації. Цей метод як ніякий інший, має справу з юридичною технікою та її особливостями на кожному історичному етапі. Спорідненим із ним є порівняльно-правовий метод. Він застосовується за двома принципами - горизонтального порівняння (порівнюються однотипні й одночасні явища, системи, інститути, норми), і вертикального порівняння (шукається спільне й особливе в однорідних і однотипних явищах у різні епохи - наприклад, інститут кримінальної відповідальності в Україні у XVII і XIX століттях).
В історико-правових дослідженнях широко застосовується соціологічний метод. Він дозволяє показати зв'язок державно-правових явищ із суспільною ситуацією в цілому, соціальний фон розвитку держави і права, і водночас - соціальну результативність норм права та діяльності державних органів.
Спеціальними науковими методами, притаманними науці історії держави і права, і зокрема історії держави і права України, є ті, що об’єднані поняттям історичний: це історико- юридичний, який доповнюється історико-генетичним.
^торія держави і права України застосовує й інші спеціально-наукові методи, які використовуються і в історії України. Це антропологічний метод, який досліджує людину в історії, її думки, світогляд, цінності, у нашому випадку - ставлення до права та держави, поняття справедливості, свободи, прав тощо. Актуальним в усіх дослідженнях є статистичний метод, який застосовується як в юридичних науках (правова статистика), так й історичних. Статистичні відомості свідчать про суспільну результативність діяльності держави та застосування норм права.
В історико-правових дослідженнях застосовуються й інші спеціально-наукові методи, залежно від мети дослідження та історичного періоду, який вивчається.