Кримінальний кодекс Української РСР (1960 р.) (Витяги)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ГЛАВА І

Загальні положення

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу

Кримінальний кодекс Української РСР має завданням охорону радянського суспільного і державного ладу, соціалістичної власно­сті, особи та прав громадян і всього соціалістичного правопорядку від злочинних посягань.

Стаття 2. Кримінальний кодекс Української РСР і загальносо­юзне законодавство

Кримінальний кодекс Української РСР приймається на підставі статті 19 Конституції Української РСР, відповідно до Основ кримі­нального законодавства Союзу РСР і союзних республік....

Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності...Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду.

ГЛАВА IV Про покарання

Стаття 22. Мета покарання

Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного став­лення до праці, точного виконання законів, поважання правил соціалістичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принц жувати людську гідність.

Стаття 23. Види покарань

До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі ос­новні покарання:

1) позбавлення волі;

2) заслання;

3) вислання;

4) виправні роботи без позбавлення волі;

5) позбавлення права займати певні посади або займатися пев- ною діяльністю;

6) штраф;

7) громадська догана.

До військовослужбовців строкової служби може також засто­совуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон.

Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовува­тися такі додаткові покарання:

1) конфіскація майна;

2) позбавлення військового або спеціального звання;

3) позбавлення батьківських прав.

Заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф можуть застосовуватись не тільки як основні, але й як додаткові покарання.

Стаття 24. Виняткова міра покарання - смертна кара

Як виняткова міра покарання, до її повного скасування, допус­кається застосування смертної кари - розстрілу - за зраду бать­ківщини (стаття 56), шпигунство (стаття 57), терористичний акт (статті 58 і 59), диверсію (стаття 60), бандитизм (стаття 69), умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, зазначених у статтях кри­мінальних законів Союзу РСР і статтях 93 та 234 пункт «в» цього Кодексу, які встановлюють відповідальність за умисне вбивство, а у воєнний час або у бойовій обстановці - і за інші особливо тяж­кі злочини, у випадках, спеціально передбачених законодавством Союзу РСР.

Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не досяг- ли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесен­ня вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.

Стаття 25. Позбавлення волі

Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини і для особливо не­безпечних рецидивістів, у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і цим Кодексом, - не більше п'ятнадцяти років.

При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у ви­правно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні - в трудовій колонії для неповнолітніх.

Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк покарання або частину його може бути призначене судом особам, які вчинили тяжкі злочини, а також особливо небезпечним реци­дивістам. Особам, які відбули не менше половини строку тюремно­го ув'язнення, при умові зразкової їх поведінки, тюремне ув'язнен­ня може бути за призначенням суду замінено триманням в колонії.

Іванов В. М. Практикум з історії держави і права України. Київ : МАУП, 2006. С. 573-576.