Формування української національної держави у 1648 - 1657 роках:

Початком національно - визвольної боротьби слід вважати прибуття Б.Хмельницького у супроводі 300 однодумців на початку 1648 р. на Запорозьку Січ та обрання його на козацькій раді гетьманом, і взяття курсу на збройну боротьбу проти Речі

Посполитої.

- травень 1648 р. - перемога під Жовтими Водами та Корсунем.

- вересень 1648р. - перемога під Пилявцями.

28 липня 1649 р. - після невдалого політичного тиску, король Ян Казимир видає універсал, яким позбавляє Б.Хмельницького гетьманства, оголошує поза законом і призначає за його голову винагороду 10 тисяч злотих.

- серпень 1649р. - Зборівсько - Збаражська військова компанія.

8 серпня 1649р. - Зборівський мирний договір, умови:

- територія "Війська Запорозького" (офіційна назва держави) - Київське, Чернігівське, Брацлавське, воєводства;

- козацький реєстр - 40 тис. чоловік;

- амністія учасникам.

Червень 1651 р. - поразка під Бересточком.

18 вересня 1651 р. - Білоцерківський мирний договір, умови:

- територія Української держави - Київське воєводство;

- козацький реєстр - 20 тис. чоловік;

- заборона гетьману зовнішніх зносин;

- повернення прав шляхти на інших територіях.

2.1. полково - сотенна система управління.

Уже на початку лютого 1649 р. Богдан Хмельницький сам повідомив комісарів польського короля про намір створити незалежну державу.

Основні ознаки держави ("Війська Запорозького"): а) органи публічної влади; б) територія; в) податки; г) правові норми.

Бойові дії обумовлювали форму Української держави - полково - сотенна організація козацтва (проіснувала 135 років до 1775 р.).

Процес створення держави був цілеспрямованим. Уже в червні 1648 р. - Богдан Хмельницький разом із старшинською радою затверджує статут "Про устрій Війська Запорозького", який визначав організацію і компетенцію всіх органів, котрі перетворилися в апарат публічної влади.

I. Органи публічної влади - система трьох урядів:

- Генеральний (військова, генеральна, чорна рада - тільки вони були вищими від генерального уряду);

- Полковий (полкові урядовці);

- Сотенний (сотенний, писар, осавул, хорунжий тощо).

Гетьман:

- глава і правитель України;

- очолював уряд і державну адміністрацію;

- головнокомандувач війська;

- відав фінансами; зовнішньою політикою;

- видавав загальнообов’язкові для всіх нормативні акти - універсали.

Турецький султан називав Б. Хмельницького "славою монархів християнських". Сучасні дослідники вважають, що на кінець 1650 р в руках Б. Хмельницького зосереджувалася фактично самодержавна влада.

Генеральні старшини - урядовці - помічники гетьмана:

- мали титул "вельможа";

- обиралися радою або призначалися гетьманом;

- генеральний обозний - перший державець після гетьмана;

- генеральний бунчужний - головний охоронець знаків гідності гетьмана і військових з’єднань, виконував доручення гетьмана;

- генеральний писар - зовнішні зносини (підпорядковувалася канцелярія);

- генеральний суддя - спочатку 1 а потім 2 - очолював вищий судовий орган - апеляційну інстанцію для полкових і сотенних судів;

- генеральний підскарбій - завідував державною скарбницею.

Отже, генеральний уряд був головним розпорядчим, виконавчим та судовим органом Української держави.

Міста - виборні міські старшини. У великих містах - магістрати; малих містах - виборні особи. У селах - сільські отамани.

Своєрідним гарантом успішної розбудови Української держави стала національна армія, що сформувалась і зросла на організаційних принципах Запорізької Січі. Її ядро становили реєстрові та запорізькі козаки, навколо яких об’єднувалося повстале селянство та міське населення.

У літку 1648 р Б. Хмельницький дбаючи про незалежну організацію і боєздатність збройних сил прийняв військовий статут - "Статут про устрій Війська Запорозького".

У державі, що формувалася великий вплив мала церква.

III. Територія (станом на 1654 р.): на заході - до р. Случ; на сході - до російського кордону; на півночі - до басейну р. Прип’ять; на півдні - до степової зони. Б. Хмельницький називав Україну (територія бл. 200 тис. км. кв.) по старому - Руська земля, Русь.

III. Податкова система:

1) з метою утримання апарату державної влади й управління;

2) податки платили лише міщани та селяни;

3) козаки, що служили у війську від податків звільнялися;

4) у 1648 - 1654 рр. щороку до скарбниці надходило 80 тис. злотих;

5) є відомості, що Б. Хмельницький робив спробу запровадити власну грошову монету. (У листопаді 1649 р. почали карбування монет, монетний двір був у Чигирині, на одному боці монети був зображений меч, а на другому - ім'я "Богдан").

Суперечливі думки серед істориків держави і права України щодо форми правління. Існуючі позиції.

1. Україна - християнська демократична республіка.

2. «...за суттю Українська національна держава була монархією».

3. Гетьманська влада в Україні не мала ні республіканської, ні монархічної форми.

2.1. концепції національно - державного устрою.

На час визвольної війни, в Україні було кілька концепцій національно - державного устрою.

1. Козацтво - обрало концепцію "козацького панства", козацької держави, що ґрунтувалась на ідеях козацької соборності. Багато для її втілення зробив гетьман П. Сагайдачний.

2. Ідея князівства (за зразком Київської Русі) з могутнім князем на чолі.

Б. Хмельницький намагався поєднати ці ідеї, прагнучи створити Руське князівство. Але, особливість Української держави, що формувалась, виявилася, зокрема, у виборності органів публічної влади та їхній фактичній підзвітності виборцям з політичною роллю колегіальних установ - рад різних рівнів.

У цілому, багато дослідників цього періоду стверджують, що Б.Хмельницький намагався поєднати ці дві державні ідеї. Як наслідок у 1654 р. в Україні було створено щось на взірець аристократично - республіканського правління, основою якого був: а) козацький демократичний устрій з виборністю, колегіальністю та гласністю - вони й виражали ідею козацького панства; б) реальна ж влада зосереджувалась в руках козацької старшини і шляхти, на чолі яких стояв могутній лідер гетьман.

М. Драгоманов назвав устрій Української держави 1648 -1654 рр. - конституційним.

Розглядаючи особливості Української держави утвореної Б.Хмельницьким за його життя, слід враховувати українсько - російський договір 1654 р. Ще й досі в колі науковців не вщухають дискусії з приводу історико - юридичної суті Переяславо - Московського договору. Ситуація ускладнюється тим, що автентичного договору не збереглося, до нас дійшли лише його копії.

П’ять, з позицій науковців, основних підходів до тлумачення договору.

1. "Персональна унія" (незалежні держави, власні уряди, визнають одного монарха).

2.."Автономія України"у складі Росії.

3. "Васальна залежність " України від Росії.

4. "Воз'єднання" українських та російських народів.

5. "Військовий союз" між Україною та Росією.

Загалом, незважаючи на розмаїття оцінок договору 1645 р. кожна із сторін бачила в ньому ефективний засіб для реалізації власних планів.

Таким чином, в процесі національно - визвольних змагань у світогляді козацької еліти відбулася певна еволюція від ідеї козацької автономії до створення незалежної держави. В основу державотворчого процесу було покладено модель військово - територіального поділу та систему організації публічної влади Запорізької Січі.

З часом під впливом обставин у житті козацької держави посилились тенденції переростання демократії в авторитаризм, а республіки в монархію. Заслуга Б.Хмельницького у його політиці соціального компромісу, що дозволило зберегти спокій у державі і зосередити зусилля на її розбудові.

3.