Державотворча діяльність «першої» Української Народної Республіки:

1.1. владні установи УНР в центрі та на місцях;

3 (7) березня 1917 року національні сили різного напрямку (самостійники, автономісти, федералісти) створюють єдиний координаційний центр - Українську Центральну Раду (далі УЦР) на чолі з М.

Етапи діяльності УЦР (за В. Зарубою):

- 4 березня 10 червня 1917 р. - національно - політичний блок партій і організацій;

- 19 червня - 7 листопада 1917 р. - формування на базі УЦР представницького, національного органу влади;

- 7 листопада 1917 р. - 29 квітня 1918 р. - перетворення УЦР у вищий державний законодавчий орган влади парламентського типу (передпарламент).

1. Від першого універсалу в актах УЦР даються такі визначення як «законодавчий орган», «представницький орган», «революційний, демократичний парламент».

2. УЦР проголошувалася тимчасовим органом, який мав передати владу Установчим зборам.

3. УЦР формувалася не шляхом загальних виборів, а на підставі делегування до її складу представників партій та організацій.

4. Склад УЦР коливався від 640 до 840 осіб.

5. Провідні риси діяльності УЦР: парламентаризм,

рівноправність, демократизм, прагнення поєднати соціальні питання з національними.

7. УЦР видавала нормативно - правові акти у формі законів, універсалів, постанов, ухвал, рішень.

За формою правління Україна в перший період революції була демократичною республікою, хоча й перебувала у складі Російської імперії (лише 1 вересня 1917 р. Тимчасовий уряд проголосив Російську державу республікою).

Отже, УЦР підпорядковувалася Тимчасовому уряду до скликання Установчих зборів, вищому законодавчому і виконавчому органу.

Місцева влада - губернські, повітові та волосні комісари УЦР.

(6 березня 1918 р. - Закон « Про розподіл України на землі», який передбачав адміністративну реформу - УНР складалася б з 32 земель, утворених за історико - етнографічною ознакою (Волинь, Холмщина, Запоріжжя.) - волості - громади). Оскільки реформа не була втілена в життя, то до квітня 1918 р. в УНР як державна адміністрація діяли комісари, що стояли на чолі управ, та ради депутатів різних рівнів і земельні комітети, як органи місцевого самоврядування.

У цілому, як центральні, так і місцеві органи влади періоду «першої» УНР перебували в стадії зародження і становлення, їхньому розвитку завадили як внутрішні так і зовнішні чинники.

1.2. судоустрій та судочинство; правоохоронні органи.

У судовій системі реформи розпочалися лише з 3 грудня 1917р.

- 15 генеральних суддів, по 5 у кожному департаменті;

- обирався УЦР, більшістю у 3/5 голосів, терміном на 3 р.;

- освітній ценз вирішального значення не мав.

1) Дільничні мирові суди та з’їзди мирових судів - як апеляційна інстанція.

2) Окружні суди: а) суди загальної підсудності; б) у складі 3-х суддів, а важкі кримінальні - ще 12 присяжних засідателів.

3) Волосні суди -формально існували до початку березня 1918 р.

4) Головні губернські військові коменданти: запроваджені 14 лютого 1918 р.; оперативний розгляд тяжких кримінальних справ.

5 березня 1918 р.

5) Комітет охорони революції - компетенція: боротьба зі злочинністю; охорона громадянського порядку. Поліцію реорганізовано в сільську і міську міліцію.

Мета - самооборона та самозахист.

У цілому, внутрішні та зовнішні перешкоди завадили УЦР впровадити вповні в життя означені судові та правоохоронні структури.

2.