§ 7. Звільнення від покарання за актами амністії або помилування
Різновидами звільнення від покарання є застосування до засуджених осіб амністії або помилування. Слово "амністія" в грецькій мові означає забуття, прощення. Амністія, як і помилування (так звана персоніфікована амністія), є актом гуманізму, милосердя і водночас довіри до осіб, до яких застосовується. Амністія і помилування не змінюють кримінальний закон чи судове рішення. Водночас вони мають кримінальноправове значення. Загальні положення про амністію та помилування знаходять відображення в окремих нормативних актах, як це має місце в Україні, або в самому кримінальному кодексі (наприклад, в окремій главі — 422 "Амністія та помилування" Кримінального кодексу Республіки Словенії 1994 p. або в окремих статтях (84 і 85) Кримінального кодексу Російської Федерації 1996 p.); Інститути амністії та помилування стосуються осіб, які вчиняли злочини. Щодо звільнення від покарання амністія є актом вищо^ го органу законодавчої влади або глави держави, який звільняв повністю або частково від відбування покарання певну категорію осіб, засуджених за вчинені злочини. Відповідно до чинної Конституції України, видання акта про амністію належить до компетенції Верховної Ради України як вищого органу законодавчої влади: "Законом України оголошується амністія" (ч. З ст. 92 Конституції). Як правило, акти про амністію видаються в зв'язку з відзначенням певних дат у житті держави і суспільства. Вони можуть бути також пов'язані з певною соціальнополітичною ситуацією в країні. Так, 21 листопада 1996 p. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат". Загальні положення, що регламентують інститут амністії в Україні, містяться в Законі Україні "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 p.' Стаття 1 цього Закону проголошує: "Амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону". Щодо змісту амністії стосовно звільнення від відбування покарання, то таке може бути повним (повна амністія) або частковим (часткова амністія), коли в акті про амністію йтиметься про скорочення призначеного судом терміну певного виду покарання (наприклад, позбавлення волі) або зменшення його розміру (наприклад, зменшення суми штрафу). Щодо часткової амністії, можна розрізняти два види скорочення (зменшення) покарання, а саме: призначеного судом, яке ще не відбувалося засудженим, а також того, котре вже частково відбуте засудженим. В останньому випадку амністія стосується тієї частини покарання, яка ще залишилась невідбутою. і Гоаос України. — 1996. — 19 листопада; 1997. — 10 січня. 423 Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом (ч. 1 ст. 5 Закону). В указах Президента України про амністію, як правило, містилося застереження, що особи, які підпадають під їх дію, від додаткових мір покарання не звільняються (див., наприклад: ст. 12 Указу від 10 березня 1994 р. "Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах", ст. 9 Указу від 20 лютого 1996 р. "Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій засуджених жінок і неповнолітніх", ст. 21 Указу від 27 червня 1996 р. "Про амністію з нагоди п'ятої річниці незалежності України"). Важливо зазначити, що закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про застосування амністії в Україні"). Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України, виходячи з виду і терміну фактично відбутого покарання (ч. З ст. 5 Закону). Як правило, застосування акта амністії пов'язується з наявністю таких факторів: терміном призначеного судом покарання, кваліфікацією вчиненого, ознаками, які характеризують особу засудженого, умовами вчинення злочинного діяння. Так, у ст. 1 Закону України "Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат" сказано: "Звільнити від покарання осіб, засуджених за злочини, передбачені статтями 1873, 1875, частинами 1 і 2 статті 2173 Кримінального кодексу України, за умови, що вчинені ними дії були пов'язані з протестом проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат". Не допускається застосування амністії: а) до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими вироком суду, що набрав законної сили; б) до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі; в) до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; г) до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; д) до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у пункті "г" 424 цієї статті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання. Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється (частини 2 та 3 ст. З Закону). Акт (закон) про застосування амністії приймається з ініціативи Верховної Ради України. Часові межі дії акта про амністію стосовно звільнення від покарання визначені в Законі таким чином: "Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюються на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію" (ч. 1 ст. 4 Закону). Амністія не поширюється на покарання, які вже виконані. Так, конфісковане у засудженого за вироком суду майно, обернене в дохід держави у порядку виконання такої міри покарання, як конфіскація майна, амністованій особі не повертається. Амністія стосується лише певних аспектів кримінальноправових відносин. Вона не поширюється на відносини цивільноправового характеру, що виникають у зв'язку з спричиненням злочином шкоди. "Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду" (ч. 2 ст. 5 Закону). Закон про повну або часткову амністію, що пов'язано зі звільненням від покарання. Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року. Це не стосується умовної амністії, коли у виняткових випадках, з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після проголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених в законі про амністію. Зазначимо, що при умовній амністії мова йде про звільнення від кримінальної відповідальності, а не від уже призначеного судом покарання. Особи, які, відповідно до закону про амністію, підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після його опублікування. Особи, щодо яких, відповідно до закону про амністію, застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення 425 відбування показання протягом місяця після опублікування закону про амністію. Виконання положень конкретного закону про амністію щодо повного чи часткового звільнення від відбування покарання покладається на суди. Це може стосуватися, зокрема, звільнення: а) осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі; б) осіб, умовно засуджених, та осіб, виконання вироків яким відстрочено; в) засуджених до інших видів покарання, якщо воно повністю або частково не відбуто (див. п. "а" ст. 5 Закону від 21 листопада 1996 p.). На відміну від амністії, яка не має персоніфікованого характеру, помилування стосується конкретної особи (кількох осіб). Прийняття акта про помилування належить до компетенції глави держави. Пункт 27 ч. 1 ст, 106 Конституції України проголошує: "Президент України... здійснює помилування". Помилування — це акт (указ) глави держави, за яким певна особа повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або х з особи знімається судимість. Згідно з Положенням про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України (затвердженим Указом Президента України від 31 грудня 1991 p.)', помилування засуджених здійснюється у вигляді заміни смертної кари позбавленням волі, повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням, зняття судимості (ст. 2 Положення). Коло осіб, до яких може бути застосовано помилування, законом не обмежене. Це можуть бути особи, засуджені до смертної кари, особливо небезпечні рецидивісти, особи, засуджені за вчинення будьяких злочинів, у тому числі тяжких. При розгляді клопотань про помилування беруться до уваги: характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у роботі самодіяльних організацій у місцях відбування покарання, строк відбутого покарання, а також інші обставини справи; думка адміністрації виправнотрудової установи або іншого органу, який відає вико Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 21. — Ст. 293. 426 нанням вироку, спостережної комісії, громадських організацій і трудових колективів, а за необхідності — також думка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів (ст. 5 Положення). Особливо небезпечні рецидивісти, а також особи, до яких раніше було застосовано амністію, умовнодострокове звільнення від покарання чи заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, відстрочку виконання вироку, якщо вони до погашення або зняття судимості знову вчинили умисний злочин, можуть бути помилувані тільки у виняткових випадках (ст. 6 Положення). Особи, засуджені до смертної кари, можуть звернутися з клопотанням про помилування до Президента України протягом семи діб з дня вручення їм копій вироків або касаційних ухвал. Якщо засуджений до смертної кари не подасть у зазначений строк клопотання про помилування або заявить про своє небажання звертатися з таким клопотанням, про це складається акт. Клопотання або акт з відповідними матеріалами.надсилається Президентові не пізніш, як у триденний строк з дня прийняття клопотання від засудженого або складання акта. Виконання вироку щодо особи, засудженої до смертної кари, зупиняється до розгляду клопотання або матеріалів про відмову від подачі клопотання про помилування (ст. 7 Положення). Клопотання про помилування засуджених, а також матеріали (щодо осіб, засуджених до смертної кари, які не клопочуть про помилування) та подання Голови Верховного Суду України або Генерального прокурора України про застосування помилування до осіб, засуджених судами України до смертної кари, до внесення їх на розгляд Президента України попередньо розглядаються Комісією у питаннях помилування при Президенті України. Клопотання про помилування осіб, засуджених до смертної кари, або матеріали про відмову цих осіб від подачі клопотань про помилування, що надійшли до Президента України, до внесення на розгляд Комісії надсилаються до Верховного Суду України та Прокуратури України, які протягом місячного терміну подають висновки із зазначенням змісту прийнятих судових рішень, обставин вчинення злочинів, даних про особу засудженого, а також свої пропозиції по суті кожного клопотання або матеріалів про відмову вад подачі клопотання. У клопотаннях про помилування осіб, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення 427 волі і більш м'якого покарання, що виносяться на розгляд Комісії, Генеральний прокурор України подає свої висновки. У клопотаннях про помилування осіб, які вчинили злочини у місцях позбавлення волі, та злочини, пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту, висновки подає міністр внутрішніх справ України, а у клопотаннях засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави — голова Служби безпеки України. Укази Президента України про помилування або відхилення клопотання про помилування надсилаються для виконання: а) щодо осіб, засуджених до смертної кари, — Верховному Суду України; б) щодо осіб, засуджених до позбавлення волі або виправних робіт без позбавлення волі, які відбувають покарання, а також про зняття судимості — Міністерству внутрішніх справ України; в) щодо осіб, які покарання не відбувають або засуджені до інших мір покарання, не пов'язаних із позбавленням волі, та про звільнення від додаткових мір покарання — відповідним судам, а також Міністерству юстиції України для здійснення контролю. На відміну від застосування закону про амністію, на підставі якого стосовно кожної конкретної особи має бути прийнято рішення про звільнення від покарання, при застосуванні помилування сам указ є для цього підставою, оскільки він завжди персоніфікований. Амністію та помилування необхідно відрізняти від реабілітації, тобто проголошення невинуватості несправедливо репресованих в судовому або позасудовому порядку особи або групи осіб з поновленням їх у всіх правах (див., наприклад. Закон УРСР від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"'.
Еще по теме § 7. Звільнення від покарання за актами амністії або помилування: