5.2.21. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
Конституцією України гарантується право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ч. 1 ст. 49). Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговуванні.
У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена (ч.
З ст. 49 Конституції України).Стаття 184 КК передбачає відповідальність за порушення конституційного прав|І громадян на безоплатну медичну допомогу. Порушення цього права може виявитися у відмові від прийняття до лікувального закладу, у вимозі оплати лікування, ліків чи інших медичних послуг. Злочин визнається закінченим з моменту відмови у безоплатному лікуванні (ч. 1 ст. 184 КК) чи з моменту прийняття рішення про скорочення мережі державних або комунальних закладів охорони здоров'я, тобто закриття чи анулювання хоча б одного з них (ч. 2 ст. 184КК).
Порушення права на безоплатну медичну допомогу є не відмова від надання медичної допомоги хворому взагалі, що передбачає стаття 139 КК, а вимога оплати лікування чи згода надати медичну допомогу лише за оплату.
228
Порушення права на безоплатну медичну допомогу вчинюється умисно, з метою примусити хворого оплатити надану йому медичну допомогу і отримати таку плату.
Відповідальними за порушення права на безоплатну медичну допомогу є лікарі, головні лікарі, завідуючі медичними установами, завідуючі відділеннями, лікарі та інші медичні працівники державних чи комунальних медичних закладів медичними установами, а за скорочення мережі державних чи комунальних закладів охорони здоров'я - посадові особи органів державної влади чи охорони здоров'я, які наділені повноваженнями приймати рішення про скорочення чи розширення мережі закладів охорони здоров'я.