Виправлення недоліків судового рішення. Додаткове рішення. Роз'яснення судового рішення

Виправлення недоліків судового рішення

Суд, який ухвалив судове рішення може сам усунути допу­щені у ньому описки та арифметичні помилки.Він може здійс­нити це з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Під описками слід розуміти перекручення слів, зокрема прізвищ, імен, по батькові, назв юридичних осіб тощо. Ариф­метичні помилки - це помилки, які мали місце при обчис­леннях, арифметичних діях, які здійснювались суддею. Пи­тання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляються ухвала.

Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час 1 місце засідання. їхня неявка не перешкоджає розглядові пи­тання про внесення виправлень. Такі виправлення недоліків судового рішення судом першої інстанції, як правило, повинні мати місце до розгляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях та можуть здійснюватися судом цих інстанцій що­до рішень, які ними ухвалені.

Додаткове рішення суду (ст. 220 ЦПК)

Рішення суду щодо його змісту має відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК, бути повним та вичерпним, але при його ухваленні можуть мати місце помилки, які стосують­ся його неповноти. Суд у випадках, передбачених ст.220 ЦПК, має право усунути недоліки рішення суду шляхом ухвалення додаткового рішення. Суд, що ухвалив рішення, може за зая­вою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ух­валити додаткове рішення, якщо:

1) щодо якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторо­ни подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, зокрема, при розірванні шлюбу суд не визначив місце прожи­вання дитини, хоча це питання обговорювалось у судовому за­сіданні та було вирішено по суті, що дитина залишається про­живати з матір’ю, але суд цю обставину не зазначив у судово­му рішенні;

2) вирішивши питання про право, суд не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати, тобто при поділі майна визначив частки кожної сторони, але не зазначив конк­ретне майно, яке припадає на ці частки, та яке він виділив кожному;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випад­ках, встановлених ст. 367 ЦПК;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Якщо про ухвалення додаткового рішення клопочуть осо­би, які беруть участь у справі, то таку заяву про ухвалення до­даткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Коли рішення оскаржується в апе­ляційній чи касаційній інстанціях, то таке додаткове рішення має бути постановлено до направлення справи для розгляду у цій інстанції.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов’язковою.

На додаткове рішення, як і на основне, може бути подано скаргу.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постанов- лює ухвалу, яка може бути оскаржена (п. 11 ст. 293 ЦПК).

Роз’яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК)

Роз’яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, воно є неясним та незрозумілим як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановлює ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не зміню­ючи при цьому його змісту. Суть роз’яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз’яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє мож­ливості його реалізації.

Подання заяви про роз’яснення рішення суду допускаєть­ся, якщо воно ще невиконане або не закінчився строк, протя- гом якого рішення може бути пред’явлене до примусового ви­конання. Заява про роз’яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питан­ня про роз’яснення рішення суду.

Ухвала, в якій роз’яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному вико­навцю, якщо рішення суду роз’яснено за його заявою.

5.