Ухвали суду першої інстанції

На різних стадіях процесу суд може постановлювати ухва­ли.

Залежно від підстав їх постановления ухвали поділяються на: проміжкові і остаточні, самостійні та протокольні.

Залежно від того завдання, яке виконується, ухвали поді­ляються на:

проміжкові ухвали, тобто ті, якими вирішуються окремі питання, пов’язані з рухом справи, зокрема, ухвали про вит­ребування доказів, призначення експертизи, ухвала про окре­ме доручення;

остаточні ухвали, зокрема ухвали про закриття провад­ження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову, виз­нання умов мирової угоди, ухвали про надання дозволу на примусове виконання іноземного рішення в Україні (ч, 6 ст.

самостійні - ухвали, які оформлюються окремим процесу­альним документом та постановлюються в нарадчій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним докумен­том, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до спра­ви. Вони передбачені у ст. 293 ЦПК, можуть бути оскаржені окремо від судового рішення;

протокольні - ухвали, які постановлюються судом, не ви­ходячи до нарадчої кімнати. Такі ухвали не підлягають оскар­женню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 293 ЦПК).

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кім­нати, заносяться до журналу судового засідання.

Щодо ухвал, постановлених в судовому засіданні (а ними можуть бути як самостійні, так і протокольні ухвали), то вони оголошуються негайно після їх постановления.

Крім зазначених ухвал, доцільно виділяти ухвали, пов’яза­ні зі стадіями цивільного процесу:

- перетинальні (перешкоджаючі) проміжкові ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу або його по­дальшому розвитку. Це ухвали, які мають місце на стадії прий­няття заяви, - ухвала про залишення заяви без руху з метою усу­нення недоліків заяви (ч.

- перетинальні заключні - закриття провадження у справі (ст. 205 ЦПК), залишення заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК). Можливе виділення проміжкових та заключних ухвал, зокре­ма виправлення описок та явних арифметичних помилок (ст. 219 ЦПК), роз’яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК);

- ухвали, які забезпечують розвиток процесу - ухвала про забезпечення позову зі справ інтелектуальної власності (ч. 4 ст. 151 ЦПК), ухвала про забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК), ухвала про відкриття провадження у справі (ч. 4 ст, 122 ЦПК), ухвала про призначення експертизи (ст. 144 ЦПК), ух­вала про огляд речових та письмових доказів на місці, ухвала про прийняття зустрічного позову, ухвала про об’єднання та роз’єднання позовів, ухвала про заміну неналежного відпові­дача, ухвала про прийняття позову третьої особи з самостійни­ми вимогами на предмет спору між сторонами тощо.

За суб’єктним складом ухвали поділяються на: одноособові - постановлені суддею, колегіальні - постановлені складом суду (суддею та двома народними засідателями, якщо справа слухаєть­ся колегіально, то у такому ж складі постановлюються ухвали).

Щодо застосування санкцій - ухвали про застосування заходів процесуального примусу (глава 9 розділу І) та при­тягнення до кримінальної відповідальності свідків, експерта, перекладача (статті 50, 53, 55 ЦПК).

Ухвали, які сигналізують про порушення законності - ок- ремі ухвали суду (статті 211, 320, 350 ЦПК).

Ухвали суду (самостійні), тобто ті, які постановлюються як окремий документ, мають такі складові частини: вступна, описова, мотивувальна, резолютивна.

Згідно зі ст. 210 ЦПК ухвала суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

часу і місця її постановления;

прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному роз­гляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням суті питання, що вирі­шується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постанов- люючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її ос­карження.

Ухвала, яка постановлюється судом не виходячи до нарад- чої кімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами З, 4ч,1 ст. 210 ЦПК.

Якщо ухвала мае силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання су­дових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням ви­мог, встановлених Законом України «Про виконавче провад­ження».

Статтею 181 Закону України «Про виконавче проваджен­ня» регламентується перелік документів, які є підставою для державного виконання, та Законом передбачаються вимоги, які пред’являються до виконавчих документів. До таких ух­вал суду, що мають силу виконавчого документа, можна віднести ухвали суду про забезпечення позову, ухвалу суду про затвердження умов мирової угоди. Слід сказати про те, що хоча судовий наказ не є ухвалою суду, а особливою формою су­дового рішення (ст. 95 ЦПК), але водночас він є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою (ст. 181 Закону «Про виконавче провадження».)*. Але

щодо вимог до його змісту, то вони передбачені ст. 103 ЦПК.

Серед ухвал суду виділяють особливий вид, який передба­чено ст. 211 ЦПК, - окремі ухвали суду.

Ця ухвала має місце у випадку, коли суд, виявивши при розгляді цивільної справи порушення законності окремими службовими особами чи громадянами або порушення встанов­леного порядку розгляду скарг, заяв, звернень державними, громадськими органами, органами місцевого самоврядуван­ня, об’єднаннями громадян, установами, організаціями, підприємствами і їх об’єднаннями, іншими юридичними осо­бами чи інші істотні недоліки в їх діяльності, постановлює ок­рему ухвалу і надсилає ЇЇ цим чи відповідним службовим осо­бам, органам, установам, організаціям вищого рівня щодо тих, які допустили порушення законності, або трудовим ко­лективам.

Службова особа, державний або громадський орган, орган місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємс­тво, установа, організація, інша юридична особа, трудовий ко­лектив зобов’язані вжити заходів щодо виконання окремої ух­вали і повідомити про це суд у місячний термін.

Якщо при розгляді цивільної справи суд виявить у діях сто­рони або іншої особи ознаки злочину, він повідомляє про це прокурора або порушує кримінальну справу.

Залишення відповідною службовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазна­чених у ній порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно із ст. 185® Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня.

Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК.

* Детальніше див.: Процесуальні документи у цивільних справах: Те­орія, методика та практика / За заг. ред. Фурси С.Я. - К.: Видавець Фур­са С.Я.: KHT, 2008.

^s Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підручник. - K.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. С. 403.

³ Гукасян Р£. // Комментарий к Гражданскому процессуальному кодек­су Российской Федерации. - M., 2003.- С. 336

¹ Фазікош Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності су­дового рішення // Право України. - 2001. - № 12.

¹ Фурса СЛ. Окреме провадження як складова цивільного процесу: Прак­тикум. - K.: Вілбор, 1998. - С. 79.

^β Щербак СЛ. Заочне провадження в цивільному процесі // Фурса С.Я., Щербак С.В., Євтушенко О. І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. - K.: Видавець Фурса С.Я.: KHT, 2006.-С.168.

’ Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. - T.2. - Спб: Типог­рафия Стасюлевича, 1875. - С.32.

’ Детальніше див.: Фурса СЛ. Мирова угода та процедура її затверджен­ня // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. - 2001. - № 2. - С. 16-21; Фурса СЛ. Чи має виконувати державна виконавча служба мирову угоду у примусовому порядку? // Нотаріат Адвокатура Суд. - 2005. - №6 (8).