Участь у цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

У випадках, встановлених законом, Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини, прокурор, органи держав­ної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юри­дичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспіль­них інтересів та брати участь у цих справах (чЛ ст.45 ЦПК).

ЦПК 2004 р. об’єднав у одну статтю різні за своїм статусом державні органи, що вправі звернутися до суду за захистом не своїх, а «чужих» Інтересів, тобто інтересів інших фізичних осіб, державних або суспільних інтересів.

Які ж спільні риси поєднують ці органи у цивільному про­цесі, що й стало підставою для єдиного нормативного регулю­вання їх участі в цивільному процесі?

Саме характер процесуальної заінтересованості у справі й було покладено в основу віднесення органів та осіб, яким зако­ном надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, до зазначеної групи учасників цивільного процесу, їх заінтересованість має державно-правовий характер. Держава в особі державних органів здійснює захист прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб та держави.

Водночас участь кожного державного органу, що звернувся до суду на захист прав інших осіб, у цивільному процесі має особливості.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини був включений до групи органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, за ЦПК 2004 р.

Вченими-процесуалістами ще в радянські часи зазначало­ся, що за своїм становищем органи державної влади та органи місцевого самоврядування близькі до становища прокурора у цивільному процесі¹. Однак якщо прокурор може звернутися до суду та вступити до справи для представництва інтересів громадянина або держави з будь-якої категорії справи, то ор­ган державної влади або орган місцевого самоврядування - лише в тому випадку, коли справа стосується відповідної га­лузі народного господарства або певної сфери економіки, соціально-культурного або адміністративно-політичного будівництва.

З урахуванням змін до чинного законодавства, перерозпо­ділу повноважень між державними органами, а іноді й лікві­дацією деяких державних органів змінилася й роль органів державної влади та органів місцевого самоврядування у ци­вільному процесі, особливо у справах, коли зазначені органи залучаються судом для подання ними висновків. У деяких справах, де раніше висновки надавалися житлово-комуналь­ними або фінансовими органами, вже призначаються судові будівельно-технічні експертизи або як треті особи залучають­ся юридичні особи (ЖЕО або БТІ), якщо рішення суду може вплинути на їх права та обов’язки.

Для кожного з перерахованих у ст.45 органів та осіб, які вправі звернутися до суду з позовом або заявою на захист прав інших осіб, встановлено різний обсяг категорій справ, справу за якими може бути відкрито судом, причому цей обсяг зву­жується поступово, починаючи з Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та закінчуючи фізичними та юридичними особами.

До того ж право на звернення до суду в порядку ст.45 ЦПК кожного із зазначених органів ще й пов’язується з колом пов­новажень або з обсягом компетенції конкретного державного органу.

Зокрема, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наділений правом на звернення до суду з будь-яким позовом або заявою, якщо за станом здоров’я чи з інших по­важних причин громадянин не може цього зробити са­мостійно (в інтересах неповнолітніх, недієздатних, інвалідів, пенсіонерів, малозабезпечених осіб тощо).

При цьому звернутися до суду він може лише в інтересах громадянина, та не вправі подати позов на захист державних або суспільних інтересів, як це можуть зробити, наприклад, прокурор або органи державної влади.

Прокурор вправі подати позов в інтересах фізичної особи, держави або суспільства, юридичної особи, однак порівняно з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, про­курор керується зовсім іншими критеріями при вирішенні пи­тання щодо необхідності звернення до суду на захист прав інших осіб. Його заінтересованість має державний характер, в силу того, що Конституцією України на прокуратуру покладе­на функція представництва інтересів громадянина або держа­ви.

Для реалізації своєї державної функції прокурор у цивіль­ному процесі має право вступити у справу в будь-якій стадії процесу для здійснення представництва інтересів громадяни­на або держави.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня вправі звернутися до суду на захист прав, свобод та інте­ресів інших осіб не у будь-якій цивільній справі, а лише тоді, коли це визначено конкретною нормою матеріального або про­цесуального права. Вони можуть залучатися до участі у справі й для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті, однак в межах своїх функціональ­них повноважень.

Фізичні та юридичні особи вправі звернутися до суду на за­хист інших фізичних осіб лише у окремих, визначених зако­ном, випадках.

У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Поряд з іншими повноваженнями у п.10 ст.13 Закону Ук­раїни «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР передбачено пра­во Уповноваженого Верховної Ради з нрав людини звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини j громадяни­на, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не мо­жуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випад­ках та порядку, встановлених законом.

Отже, Уповноважений Верховної Ради України з прав лю­дини може в порядку ст.45 ЦПК звертатися до суду із заявою в інтересах фізичної особи, права, свободи та інтереси якої по­рушено.

Враховуючи статус омбудсмена у державі, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може звернутися до суду на захист прав і свобод фізичної особи у всіх видах про­ваджень, пред’явивши до суду позов, або подавши заяву про видачу судового наказу або заяву в порядку окремого провад­ження.

Оскільки в силу положень Закону України «Про Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини» до повнова­жень омбудсмена віднесено здійснення захисту прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією Ук­раїни, законами України та міжнародними договорами Ук­раїни, додержання та повага до прав і свобод людини і грома­дянина органами державної влади, органами місцевого самов­рядування та їх посадовими і службовими особами, запобіган­ня порушенням прав і свобод людини і громадянина або спри­яння їх поновленню (ст.З Закону), Уповноважений Верховної ради з прав людини вправі звернутися до суду з будь-якої ка­тегорії цивільної справи.

Як правило, пред’явленню до суду позовної заяви це&едує звернення громадянина, права якого порушено, до Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини, з якого він дізнається про порушення прав громадянина,

Позовна заява (заява) Уповноваженого Верховної Ради Ук­раїни з прав людини повинна відповідати вимогам ЦПК щодо її форми та змісту, подаватися до суду з дотриманням правил підсудності та процесуального порядку звернення до суду’,

До позовної заяви або заяви Уповноваженого Верховної Ра­ди України з прав людини мають додаватися документи, що підтверджують вік особи, на захист прав і свобод якої він звер­таєтеся др суду, непрацездатність, малозабезпеченість тощо.

Для збору доказової бази у справі омбудсмен наділений до­сить широкими повноваженнями: він має право на ознайом­лення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій я органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на під­приємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які зна­ходяться в судах, вимагати від посадових і службових осіб ор­ганів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми влас­ності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтроль­них і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, екс­пертиз і надання відповідних висновків.

Пред’явиццщ до суду позовну заяву (заяву) на захист прав і свобод громадянина, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наділяється обсягом процесуальних прав та обов’язків особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду. Тобто Уповноважений Верховної Ра­ди України з прав людини наділений процесуальними права­ми та обов’язками, передбаченими статтями 27 та 31 ЩІК, крім права укладати з відповідачем мирову угоду.

Пояснюється це тим, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не є суб’єктом спірних правовідносин сторін, а тому позбавлений розпорядчого права - права на ук­ладення мцррдої угоди,

2