§ 1. Судові помилки, їх причини та класифікація
Здійснення цивільного судочинства та реалізація судової влади неможливі без належного виконання судових рішень, що набрали законної сили. При розгляді цивільних справ суди мають ухвалювати законні та обґрунтовані судові рішення з дотриманням інших вимог, що ставляться до актів правосуддя.
Проте іноді, на жаль, справи розглядаються з недотриманням норм матеріального чи процесуального права. У таких випадках судові помилки за скаргами заінтересованих осіб виправляються судами апеляційної та касаційної інстанцій.Статистика Верховного Суду України свідчить, що у 2009 р. з ухвалених рішень та ухвал місцевих судів в апеляційному порядку оскаржено 68,3 % від загальної кількості. У касаційному порядку, у порядку перегляду за нововиявленими обставинами та в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України подано 337 тис. заяв та скарг[CDLXXXII].
У першому півріччі 2010 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року кількість цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення та ухвали місцевих судів, що перебували у провадженні апеляційних судів, збільшилась у 3,6 разу і становила 244,7 тис. У провадженні Верховного Суду України в касаційному порядку, за нововиявленими та винятковими обставинами у I півріччі 2010 р. (із урахуванням розгляду витребуваних справ) перебувало 38,1 тис. цивільних справ, касаційних скарг, заяв1.
Такі дані свідчать про існування кризи правосуддя в тому аспекті, що понад п'ятдесят відсотків рішень та ухвал місцевих судів оскаржуються суб'єктами такого права у способах та порядку, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Це означає певну недовіру суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин до судових рішень як до актів правосуддя.
У процесуальній літературі зазначається, що Є. В. Васьковський звертав увагу на те, що як би добре не були підготовлені судді до своєї діяльності, як би сумлінно та уважно вони не ставилися до виконання своїх обов'язків, у будь-якому випадку вони не можуть бути цілком гарантовані від помилок.
Не лише неправильне розуміння закону чи випадковий недогляд при встановленні фактичних обставин справи, а й суб'єктивні думки, симпатії чи антипатії судді стають причинами ухвалення неправильних рішень. Не можна заперечувати і умисне ухилення суддів від справедливості, котре, завдяки наданій суддям свободі переконання, не помічає найпильніший нагляд та залишається непокараним[483] [484].Тому можливість перевірки та перегляду судових рішень покликана максимально убезпечити заінтересованих осіб від судових помилок, що трапляються при розгляді цивільних справ. Виходячи з цього та з вимог, що ставляться до судових рішень (законність, обґрунтованість, повнота, точність та ясність), можна класифікувати судові помилки на такі групи.
До першої належать помилки, котрі можуть виправлятися лише судами контролюючих інстанцій. Мова йде про порушення вимог законно сті та обґрунтованості судового рішення. У разі їх наявності
цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість їх виправлення судами апеляційної та касаційної інстанцій. Суд, що ухвалив рішення з порушенням указаних вимог, не вправі його виправити з метою усунення вказаних помилок.
Другу групу судових помилок становлять такі, що порушують належну єдність судової практики та міжнародні зобов’язання України. Такі помилки виправляються Верховним Судом України. Процедура перегляду рішень вказаним судовим органом не передбачає дотримання вимог законності та обґрунтованості. Акт правосуддя підлягає переглядові лише при неоднаковому застосуванні судом (судами) касаційної інстанції тих самих норм матеріального права та у випадку визнання судовою міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою взятих на себе міжнародних зобов’язань.
До третьої групи належать помилки, що допущені судом, котрий ухвалив рішення, та можуть бути ним усунені. Це відбувається при порушенні вимог повноти, точності та ясності судового рішення. У таких випадках суд може роз’яснити рішення, виправити у його змісті описку та арифметичні помилки. У процесуальній літературі такі випадки характеризуються як усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив[CDLXXXV].
До четвертої групи помилок відносять порушення норм процесуального права, які не тягнуть скасування чи зміни судового рішення. До них належать, наприклад, недотримання судом строків розгляду цивільної справи, відкриття провадження у справі без належної сплати судових витрат за умови наступного виправлення вказаного порушення.