Стаття 279. Підсудність
1. За умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу", заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
2. Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцепроживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.
1. Відповідно до ст. 1 Закону “Про психіатричну допомогу” психіатрична допомога визначається як комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.
Амбулаторна психіатрична допомога – це психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених вище вказаним Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах. Відповідно до Інструкції про заходи та організацію взаємодії закладів охорони здоров'я й органів внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади затв. Наказом МОЗ України та МВС України № N 346/877 від 19.12.2000 (п.
1.2.) до психіатричних закладів, що надають амбулаторну психіатричну допомогу відносять психоневрологічні диспансери, диспансерні відділення, кабінети тощо.Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбаченихЗаконом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування,нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається встаціонарнихумовахпонад 24 години підряд.
2. Коментована стаття визначає підсудність даної категорії справ, а також виключне коло осіб, які мають право подавати таку заяву.
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи.
Таку заяву подати має право виключно лікар-психіатр, який повинен мати сертифікат лікаря-спеціаліста за фахом "психіатрія" або відповідну кваліфікаційну категорію за цією спеціальністю та володіти новими методиками їх проведення. Лікарі-психіатри, що не пройшли відповідну підготовку, не допускаються до проведення оглядів (п.5 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затв. Наказом МОЗ України N 12 від 17.01.2002).
3. Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
4. Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. Психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги (ст.
1 Закону „Про психіатричну допомогу”).Представником психіатричного закладу може бути як керівник цього закладу, так і інша уповноважена бути представником особа.
Законодавець називає лише двох суб’єктів, які можуть звернутися до суду з заявою про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги та про припинення госпіталізації до психіатричного закладу, що здійснювались у примусовому порядку: 1) особа, якій за рішенням суду надається така психіатрична допомога; 2) законний представник такої особи. Закон “Про психіатричну допомогу” до законних представників відносить таких осіб (ст. 1) - батьків (усиновителів), опікунів або інштх осіб, які уповноважені законом представляти інтереси інших осіб.
На нашу думку, право подати заяву мають також орган опіки та піклування, прокурор в порядку ст. 45 ЦПК України, у випадку, якщо цим правом не скористалися законні представники.
Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку подається вказаними суб’єктами до суду за місце проживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку – до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.