<<
>>

Стаття 220. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.

5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

1. Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов‘язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

2. Додаткове рішення може бути ухвалене судом за наявності однієї або кількох підстав, що наведені нижче:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. На нашу думку, суд повинен вирішувати усі заявлені позовні вимоги, зокрема й ті, щодо яких сторони не подавали доказів чи пояснень. В такому разі суд в задоволені цих вимог повинен відмовити за недоведеністю. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Цей недолік рішення суду унеможливлює його примусове виконання.

Необхідність постановлення додаткового рішення може виникнути тоді, коли суд позов задоволив. Коли суд у позові відмовив, не виникає необхідності стягувати гроші або передавати майно;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу. Відповідно до цієї статті, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

В цих випадках суд зобов‘язаний допусити негайне виконання не залежно від надходження відповідного клопотання від зацікавлених осіб;

4) судом не вирішено питання про судові витрати. Питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із ухваленням рішення суду. В мотивувальній частині рішення суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами. В резолютивній частині рішення зазначається хто і на чию користь сплачує ці судові витрати. Додаткове рішення може бути ухвалене і тоді, коли суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише частково.

Додаткове рішення не може бути ухвалене на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Так, не допускається подання документів, що підтверджують, наприклад, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після ухвалення рішення.

3. Додаткове рішення може бути подано після проголошення рішення і до закінчення строку на виконання рішення. Постановлення додаткових ухвал законом не передбачено.

Ініціатива постановити додаткове рішення може виходити від суду або від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Заява про ухвалення додаткового рішення подається в копіях відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі одночасно з судовою повісткою.

4. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою. Строк розгляду заяви законом не передбачено. Тому суд повинен виходити з вимог розумності.

5. За змістом додаткове рішення повинно відповідати загальним вимогам, які передбачені для рішення суду, тобто повинно містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивні частину. Однак суд обмежується аналізом лише тих обставин, які стосуються підстав для ухвалення додаткового рішення. В описовій частині суд повинен додатково зазначити коли було ухвалене рішення, яке доповнюється додатковим рішенням.

В резолютивній частині суд вирішує лише ті питання, які викликали необхідність ухвалення додаткового рішення. При цьому резолютивна частина додаткового рішення не повинна повторювати змісту резолютивної частини “основного” рішення, тобто того, яке доповнюється.

На виконання додаткового рішення видається окремий виконавчий лист.

6. Додаткове рішення є самостійним об‘єктом оскарження. На це рішення може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду. В тому випадку можлива ситуація, коли рішення суду вступає в силу окремо і раніше, ніж додаткове рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Відповідно до п.11 ч.1 ст. 293 ЦПК ця ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 297 ЦПК при надходженні до апеляційного суду неналежно оформленої справи, ... без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 220. Додаткове рішення суду:

  1. 1.1. Передумови появи Кормчих книг на території Київської Русі
  2. Стаття 220. Межі перегляду судом касаційної інстанції
  3. Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації
  4. Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду
  5. Стаття 220. Додаткове рішення суду
  6. Стаття 294. Строки апеляційного оскарження
  7. Стаття 311. Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд
  8. § 4. Розгляд справ про усиновлення
  9. Які особливості змісту рішення суду (його резолютивної частини) про встановлення факту, що має юридичне значення? Чи можна усувати недоліки ухваленого рішення у цих категоріях справ?
  10. Чи вправі апеляційний суд усунути недоліки судового рішення та які саме?
  11. Чи вправі суд касаційної інстанції усунути недоліки судового рішення та які саме?
  12. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив
  13. ДИРЕКТИВА РАДИ 92/96/ЕЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення змін до директив 79/267/ЕЕС і 90/267/ЕЕС (третя директива, яка стосується страхування життя)*
  14. 2. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення у житловій сфері
  15. 63. Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив. Додаткове рішення суду.
  16. 2.1. Роль особи, що потерпіла від злочину, у порушенні кримінальної справи
  17. 2.1. Угода про визнання вини в державах загальної правової традиції
  18. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  19. 2.2 Судові рішення на стадіях апеляційного і касаційного провадження.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -