Стадії касаційного провадження

3.1. Подання касаційної скарги

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касацій­ної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим статтею 326 ЦПК.

У разі надходження касаційної скарги, не оформленої від­повідно до вимог, встановлених статтею 326 ЦПК, або у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформа­ційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення ст. 121 ЦПК, про що суддею-доповідачем поста- новлюється відповідна ухвала.

3.2. Відкриття касаційного провадження

Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до ви­мог статті 326 ЦПК, суддя-доповідач протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провад­ження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї ма­теріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

На стадії відкриття касаційного провадження можуть мати місце ускладнення:

1) повернення касаційної скарги;

2) відмова у відкритті касаційного провадження.

Підстави повернення касаційної скарги:

- невиконання у встановлений строк вимог судці-доповіда- ча ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усу­нення її недоліків, сплати судового збору та витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи (ч. 2 ст. 327, ст. 121 ЦПК);

- поданння касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження, якщо особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку.

Підстави відмови у відкритті касаційного провадження у справі:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку ци­вільного судочинства;

2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;

3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’яз­ку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рі­шення чи ухвалу;

4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касацій­ною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;

5) касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній до­води не викликають необхідності перевірки матеріалів спра­ви.

Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунто­ваності касаційної скарги.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з додани­ми до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді ка­саційної інстанції.

Приєднання до касаційної скарги (ст.329 ЦПК)

Приєднання до касаційної скарги - це спеціальний проце­суальний термін, оскільки він відрізняється від самостійної касаційної скарги особи, яка бере участь у справі, та запере­чень проти касаційної скарги. Відмінність між ними полягає не тільки щодо прийнятого апеляційним судом рішення чи ухвали, тобто у фактичному підтриманні апеляційної скарги, а процесуальних властивостях цього документа.

Правом приєднатися до апеляційної скарги наділені особи, які беруть участь у справі на стороні скаржника, а також осо­би, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов’язки. Але вважається, що правом приєд­натися до касаційної скарги мають наділятися всі особи, які брали або не брали участі в справі, оскільки обидві сторони мо­жуть погодитися з тим, що судом було неправильно вирішено справу, оскільки його висновки не збігаються з встановлени­ми юридичними обставинами. У такому разі обидві сторони можуть бути не задоволені висновком суду.

Заява про приєднання до касаційної скарги за формою та змістом має відповідати вимогам, встановленим у ст. 326 ЦПК до касаційної скарги, але не повторювати аргументів, наведе­них у касаційній скарзі. Дублювання одного і того самого ма­теріалу призведе до зайвих витрат часу судом касаційної інстанції. Тому особа, яка бажає приєднатися до касаційної скарги, може висловити додаткові аргументи на користь задо­волення касаційної скарги. Водночас якщо вимоги особи, яка приєдналася до касаційної скарги, відрізнятимуться від від­повідних вимог самої касаційної скарги, то таку заяву слід сприймати як самостійну касаційну скаргу.

Положення ч. З ст.329 ЦПК про те, що за подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачу­ється, вважається правильним через те, що судовий збір вже має бути сплачений скаржником. Нічого в ЦПК не сказано, яке значення для розгляду справи має заява про приєднання до касаційної скарги¹.

Доповнення, зміна, відкликання та відмова від касаційної скарги

Особа, яка подала касаційну скаргу має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Щодо доповнень касаційної скарги, то вони можуть поля­гати у доповненні певними доводами, оцінкою доказів тощо.

Зміна касаційної скарги може проявлятися у проханні не направляти справу на повторний розгляд у суд першої чи апе­ляційної інстанції, а прийняти до провадження суду касацій­ної інстанції тощо.

Зміни чи доповнення до касаційної скарги мають оформля­тися відповідно до ст. 326 ЦПК, але з урахуванням раніше по­даної скарги. Вони мають бути логічно пов’язані з раніше по­даною скаргою, не повторювати її доводів та аргументів. Зага­лом такі зміни чи доповнення можуть кардинально змінювати зміст попередньої скарги або можуть лише уточнюватися фор­мулювання, наведені у попередній скарзі. Шляхом доповнень можуть висловлюватися додаткові клопотання, зокрема про вжиття заходів забезпечення позову, заявлятися відводи суд­дям касаційної інстанції тощо.

Право на відкликання касаційної скарги відповідає принципу диспозитивності.

При відкликанні касаційної скарги суд постановляє ухвалу лише про повернення касаційної скарги, і в строк, що зали­шився для подання касаційної скарги, особа вправі подати ка­саційну скаргу вдруге.

Право відмови від касаційної скарги є складовою принци­пу диспозитивності. Таке право належить особі, яка подала касаційну скаргу та є одним із її розпорядчих прав. Така відмова повинна мати місце до закінчення касаційного про­вадження. У ч. З ст. 330 ЦПК йдеться про те, що при прийнят­ті відмови від скарги суд має закрити касаційне провадження, про що постановити ухвалу. Буквальний аналіз цієї норми свідчить, що ухвала має стосуватися одночасно двох обставин:

- прийняття відмови від скарги;

- закриття касаційного провадження.

У ч. З ст. 330 ЦПК йдеться про повноваження судді щодо прийняття відмови від касаційної скарги. Проте суд може й відмовити у прийнятті відмови від касаційної скарги.

Суд не може закривати касаційне провадження, оскільки до касаційної скарги можуть приєднатися інші особи, які бра­ли участь у справі та виступали на стороні особи, яка подала касаційну скаргу, або ними можуть бути подані до суду власні скарги.

У разі відмови особи від поданої нею касаційної скарги суд має роз’яснити їй процесуальні наслідки, що повторне оскар­ження цього рішення та ухвали цією особою не допускається.

3.3. Підготовка справи до касаційного розгляду (ст. 331 ЦПК)

Підготовка справи є самостійної стадією касаційного про­вадження. На цій стадії закладається основа для швидкого та правильного вирішення касаційної скарги на стадії поперед­нього розгляду справи.

Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, в якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції. У ст. 331 ЦПК доцільно було б десятиденний строк для підготовки доповіді пов’язати зі строком подання до касаційного суду заперечень проти касаційної скарги. Інакше доповідь судді-доповідача буде однобока і не враховуватиме доводів-заперечень на ка­саційну скаргу. Вважаємо, що лише зіставлення доводів ка­саційної скарги та заперечень на неї з матеріалами справи на­дасть суду можливість скласти більш об’єктивне уявлення про обставини, які необхідні для вирішення справи.

Крім того, суддя має уточнити питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

3.4. Попередній розгляд справи судом касаційної інстанції Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем ко­легією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідом­лення осіб, які беруть участь у справі.

У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач допові­дає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і зали­шає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наяв­ності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування су­дового рішення.

Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розг­ляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розг­ляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого вис­новку. Про призначення справи до судового розгляду поста­новляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Загальний аналіз ст. 332 ЦПК свідчить про її суперечність статті 129 Конституції, де гарантується змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Саме перед судом, а не по теле­фону чи поштою особа вправі доводити переконливість пода­них доказів. Про обов’язок суду повідомляти громадян про розгляд справи і його відкритий характер говориться в загаль­них принципах судочинства. Зокрема, у ст. 6 ЦПК встановле­но, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Оскільки перевірка законності судового рішення судом ка­саційної інстанції у правовій системі України фактично завер­шує процес розгляду справи, то гарантоване ст. 8 Конституції України право на звернення до суду не повинно обмежуватися поданням лише письмових скарг, оскільки скаржник повинен бути наділений правом на безпосереднє звернення і вислов­лення своєї позиції, а також на її уточнення і підсилення до ухвалення судом рішення. Таке право зумовлене й принципом змагальності, оскільки скаржник опиняється у гіршому ста­новищі через те, що останнє слово залишається не за особою, права якої порушені, а за тим суб’єктом, який останнім дає відзив на касаційну скаргу.

Тому вважається, що такі процедурні (штучні) перепони на шляху досягнення виваженого і обґрунтованого рішення, якими є строки на касаційне оскарження і порядок подання скарги, за яким останнє слово належить не скаржнику, мають бути застережені правом скаржника висловити свої доводи безпосередньо перед судом поряд з іншими особами, які мають намір висловити свою позицію у справі.

Отже, принцип змагальності має сприяти ухваленню судом касаційної інстанції законного рішення.

3.5. Судовий розгляд справи судом касаційної інстанції

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п’яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі (ч.І ст.ЗЗЗ ЦПК). На нашу думку, таке положення за­кону порушує конституційний принцип, закріплений у ч. 2 ст. 6 ЦПК, де йдеться про те,що ніхто не може бути позбавле­ний права на інформацію про час і місце розгляду своєї спра­ви. Пункт 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права закріплює норму, відповідно до якої кожен має право при визначенні його прав і обов’язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і прилюдний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Тому особи, які беруть участь у справі, мають повідомлятися про слухання їх справи, але їх явка може бути необов’язковою. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання по­яснень у справі.

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду роз­глядається.

Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст ос­каржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги. Крім того, мають оголошуватися не лише основні доводи касаційної скарги, але й заперечення проти неї, якщо вони є у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити три­валість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на по­чатку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати.

У разі потреби під час розгляду справи може бути оголоше­но перерву або розгляд її відкладено.

Відмова позивача від позову та укладення сторонами ми­рової угоди

На стадії судового розгляду у суді касаційної інстанції неза­лежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження пози­вач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил ЦПК, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуаль­них дій.

Суд касаційної інстанції може визнати умови мирової уго­ди та затвердити їх своєю ухвалою та прийняти відмову пози­вача від позову, але попередньо він має роз’яснити сторонам процесуальні наслідки набрання мировою угодою законної си­ли та наслідки відмови від позову.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Межі розгляду справи касаційною інстанцією сформовані фактично з двох частин:

- суд може перевіряти в межах касаційної скарги правиль­ність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права;

- суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовір- ність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції зобов'язаний перевіряти обґрунто­ваність рішення суду, оскільки ця вимога має процесуальний характер і встановлена у ст. 213 ЦПК, оцінка доказів має здійснюватися згідно зі ст. 212 ЦПК. Тому саме порушення су­дами норм процесуального права може оскаржуватися і пере­вірятися судом касаційної інстанції, а не як зазначено у ч. 1 ст. 335 ЦПК, що судом касаційної інстанції перевіряється «застосування норм процесуального права».

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді пер­шої інстанції. Касаційний суд має брати до уваги лише фор­мально зазначені у прохальній частині позовної заяви вимоги, але з урахуванням здійснених змін позовних вимог, що відбу­валися у суді першої інстанції.

Касаційний суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне зас­тосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи

Якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в ус­тановлені ЦПК строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв’язку з пропу- щенням їх з поважних причин було поновлено або продовже­но і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 розділу V ЦПК.

Залежно від обґрунтованості зазначеної в ч.І ст. 348 ЦПК скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 ЦПК. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

4.