§ 1. Процесуальні права іноземних осіб у цивільному судочинстві
В Україні постійно збільшується кількість цивільних справ з іноземним елементом. Цивільний процес за участю іноземного суб'єкта або ускладненого іншим іноземним елементом має назву міжнародного цивільного процесу.
Узагалі питання про те, чи має відповідна фізична або юридична особа цивільно-процесуальну правоздатність і дієздатність виникає лише після того, як вирішується питання, пов'язане з міжнародною підсудністю. У міжнародному цивільному процесі здатність осіб стати стороною у процесі залежить передусім від того, як вирішується питання про те, чи мають ці особи право звернутись з позовом до суду.Відповідно до ст. 73. Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб. Колізійною нормою ст. 74 вказаного закону визначено, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
Стаття 3 Закону України «Про правовий статус іноземців» установлює, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Відповідно до ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки, рівні з такими у фізичних і юридичних осіб України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Отже, в Україні встановлено національний режим іноземних осіб для захисту прав у цивільному судочинстві.Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців» іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, а особа без громадянства - особа, що не належать до громадянства якоїсь держави. Крім них, у цивільному процесі можуть брати участь іноземні юридичні особи, іноземні держави (їхні органи і посадові особи) і міжнародні організації (далі - іноземні особи).
У разі, коли в цивільному процесі беруть участь іноземні юридичні особи, вони мають підтвердити свій статус. Іноземні юридичні особи - це такі юридичні особи, які були засновані й зареєстровані за межами України у порядку, встановленому законодавством іншої країни. Процесуальна правосуб'єктність іноземних юридичних осіб визначається правом держави, в якій її засновано.
Правовий статус іноземного суб'єкта господарювання підтверджується зазвичай випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб'єкт господарювання є офіційно зареєстрованим. Правовий статус іноземних суб'єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються такими законодавством країни створення, громадянства або місцезнаходження такого суб'єкта і видаються компетентними органами цієї країни. За загальним правилом суд приймає як докази офіційні документи, що надходять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України. Однак наразі встановлено особливості, визначені Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.
У міжнародному цивільному процесі особливе положення займають два специфічних види суб'єктів:
1) персонал дипломатичних та консульських установ, а також співробітники міжнародних організацій (дипломатичні агенти);
2) держави.
Указом Президента України від 10.06.93 р. № 198/93 «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» визначено, на кого поширюється імунітет від юрисдикції судів країни перебування. Держава, будучи суверенним суб'єктом міжнародного права, має судовий імунітет, що означає, що її виключено з-під юрисдикції будь-якої іншої держави.