§ 5. Принцип процесуальної рівноправності сторін
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Традиційно цей припис розглядається як принцип судочинства, який є похідним від рівності сторін у цивільних правовідносинах і їх рівного ставлення до суду, що розглядає цивільну справу.
Цей принцип не означає, що сторони мають винятково однакове процесуальне положення, тобто ті самі процесуальні права і ті самі процесуальні обов'язки. Принцип рівноправності сторін припускає, що сторони наділяються рівними проце суальними правами і не суть рівні процесуальні обов'язки незалежно від процесуальних функцій (позивача або відповідача), сторони наділяються певними процесуальними правами і обов'язками зі здійснення своїх процесуальних функцій і, нарешті, сторонам надаються однакові можливості зі здійснення належних їм процесуальних прав.
Характерним проявом принципу процесуальної рівноправності сторін є закріплення в ЦПК рівних процесуальних прав: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання тощо (ч. 1 ст.27 ЦПК).
Крім того, позивач і відповідач мають не тільки загальні, а й спеціальні права. Позивач вправі до ухвалення рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Кожна із сторін також має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони (частини 2-4 ст. 31 ЦПК).У контексті принципу рівноправності сторін це означає, що вказані права також мають бути здійснені при розгляді тієї чи іншої справи, що ще раз підкреслює те, що рівноправність сторони, по суті, виявляється не тільки в наборі процесуальних засобів захисту суб’єктивних прав або охоронюваних законом інтересів, а й у рівності процесуальних можливостей.
Принцип процесуальної рівноправності сторін має самостійне значення, як і принципи диспозитивності, змагальності цивільного судочинства. І тільки на перший погляд може здаватися, що зміст цих принципів у визначених частинах збігається.
На відміну від принципів диспозитивності і змагальності принцип рівноправності сторін визначає більшою мірою статутні підстави правового становища сторін, необхідність закріплення в процесуальному законодавстві для сторін у цілому і кожної сторони з урахуванням їхніх процесуальних функцій достатніх процесуальних засобів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Що стосується принципів диспозитивності і змагальності, то вони пов’язані зі здійсненням тих чи інших процесуальних прав або виконанням процесуальних обов’язків.
У цьому сенсі принцип процесуальної рівноправності сторін є абсолютним, тому що з ним пов’язана природа судочинства як позовного (двостороннього) процесу, за якого виключається будь-яке заступництво стосовно однієї з них. Що стосується принципів диспозитив- ності і змагальності, то вони характеризують більшою мірою форми процесу, форми взаємодії суду і сторін при вирішенні їх спору.