§ 1. Право на позов у цивільному процесі. Порядок реалізації права на позов у цивільному процесі

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини та гро­мадянина захищаються судом. Право на звернення до суду за судовим захистом посідає важливе місце серед конституційних гарантій прав і свобод кожної особи.

Отже, щоб задіяти механізм судового захисту, необхідним є звер­нення заінтересованої особи до суду з відповідним проханням у встано­вленій процесуальній формі. Діяльність суду щодо захисту порушених прав та інтересів суб'єктів цивільних правовідносин відбувається в по­рядку наказного, позовного (загальне та спрощене) та окремого прова­джень, основним з яких є позовне провадження.

Процесуальним засобом звернення до суду в порядку позовного провадження є позов, що одержує своє закріплення в позовній заяві.

Право на позов об'єднує в собі дві правомочності: право на по­дання позову і право на задоволення позову, які мають виступати в єд­ності, оскільки без права на подання позову не може бути права на за­доволення позову. Також право на подання позову не буде для пози­вача засобом захисту порушеного або оспорюваного права, якщо у нього не буде права на задоволення позову. Водночас право на по­дання позову та право на задоволення позову мають самостійний хара­ктер. Особі може належати право на задоволення позову за відсутності у неї права на подання позову, якщо вона не виконала формальні ви­моги до його подання.

Право на позов - самостійне суб'єктивне право, яке існує за ная­вності певних умов (передумов).

Передумови права на подання позову - обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення суб'єктивного права особи на подання позову у конкретній справі.

Разом із тим, щоб отримати судовий захист порушеного, невизна­ного або оспорюваного права чи законного інтересу, а також задіяти ме­ханізм процесуальних засобів захисту необхідно мати передусім право на звернення до суду (право на подання позову). Отже, у теорії проце­суального права набув поширення погляд, відповідно до якого наявність або відсутність права на звернення до суду з позовом у кожному конкрет­ному випадку в кожного конкретного суб'єкта залежить від певних обста­вин, що називаються передумовами права на подання позову.

Передумови права на звернення до суду поділяють на суб'єктивні та об'єктивні, пов'язані з характером предмета, який підлягає розгляду судом, на позитивні та негативні - залежно від зв'язку права на звер­нення до суду з наявністю або відсутністю обставин.

Суб'єктивною передумовою права на подання позову є право- суб'єктність особи, яка звертається до суду із заявою. За загальним пра­вилом звертатися до суду можна лише для захисту права чи законного інтересу, які, на думку заявника, належать йому. Перешкодою до по­дання позову згідно з п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК є та обставина, що настала смерть фізичної особи або її оголошено померлою чи припинено юри­дичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких подано по­зов, і спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Об'єктивні позитивні передумови - це передбачені в цивільному процесуальному законі обставини, які мають бути наявні в цьому разі під час подання позову. До позитивних передумов нині належить поло­ження п.

Негативні передумови - це обставини, відсутність яких є необхід­ною, щоб відповідно до процесуального закону суддя прийняв заяву. Вони передбачаються законом для того, щоб не допустити винесення суперечливих або взаємовиключних судових рішень. До таких переду­мов права на подання позову належать:

- відсутність рішення суду, що набрало законної чинності щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих само підстав або ухвали про прийняття відмови позивача від позову, або за­твердження мирової угоди сторін або ж судового наказу, що набрав за­конної чинності за тими самими вимогами (п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

- відсутність у провадженні суду справи по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих само підстав (п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України);

- відсутність рішення третейського суду, ухваленого в межах його ком­петенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення, скасував рішення третейського суду, і розгляд справи в тому ж третейсь­кому суді виявився неможливим (п. 4 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

- відсутність рішення суду іноземної держави, визнаного в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 5 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

Якщо судом установлено зазначені передумови, особі належить право на судовий розгляд її позовної вимоги. Якщо будь-яка з переду­мов відсутня, звернення до суду не може призвести до судового розг­ляду позову.

Наслідки відсутності права на позов і права на подання позову не є однаковими. Відсутність права на позов у матеріальному сенсі означає відсутність самого права вимагати певної поведінки від боржника.

Право на подання позову не залежить від наявності або відсутності права на позов у матеріальному сенсі. Для подання позову досить при­пущення про наявність права на позов. Право на подання позову є й за відсутності права на позов у матеріальному сенсі. Наявність або відсут­ність необхідних передумов права на подання позову перевіряється су­дом під час прийняття позовної заяви. Якщо виявляється відсутність хоча б однієї з них під час подання позовної заяви, то суддя відмовляє в її прий­нятті. Якщо ж відсутність передумови встановлюється після порушення справи або під час судового розгляду, то провадження у справі припи­няється на будь-якій стадії.

Для відкриття провадження у справі в цивільному суді необхідно реалізувати право на подання позову в порядку, встановленому зако­ном, тобто дотриматися необхідних умов реалізації цього права.

До порядку звернення до суду з позовом подається вичерпний пере­лік вимог. Недотримання умов реалізації права на подання позову тягне неможливість відкриття провадження у справі в суді. Позивач може ви­правити допущені помилки й повторно звернутися до суду з тотожним позовом на загальних підставах.

До умов реалізації права на подання позову належать такі.

1. Належність справи до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду (ст. 26-30 ЦПК України). Якщо непідсудність справи цьому суду буде виявлено суддею під час подання позовної заяви, суддя не приймає справу до провадження, а направляє матеріали справи за вста­новленою підсудністю.

2. Наявність належно оформлених повноважень представника на подання позову. Позовна заява подається до суду в письмовій формі й підписується позивачем (повноважною посадовою особою позивача) або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 2 ст. 175 ЦПК України). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіре­ність або інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 7 ст. 177 ЦПК).

3. Сплата судового збору. Закон України «Про судовий збір» та ЦПК України закріплюють попередній порядок сплати судового збору.

4. Дотримання змісту позовної заяви. Зміст позовної заяви стано­влять обов'язкові відомості, необхідні для розгляду і вирішення позову в цивільному суді (ст. 175 ЦПК України).

Отже, якщо аналіз суддею передумов права на подання позову дає йому відповідь на питання наявності права на подання позову, то аналіз дотримання умов подання позову дає відповідь на питання, чи прави­льно реалізується це право.