§ 3. Позов у цивільному процесі: поняття та елементи. Види позовів

Позов та позовне провадження - центральні категорії цивілістич- ного процесу. Історично першим - й універсальним за своєю природою

- виникло саме позовне провадження як форма існування цивільного процесу в римському праві.

Предметом позовного провадження традиційно виступає спір про суб'єктивне цивільне право (в широкому розумінні). Тобто в порядку по­зовного провадження предметом судового розгляду є спірні матеріальні правовідносини, взаємне становище учасників яких характеризується рів­ноправністю та диспозитивністю.

Позов можна визначити як висунену через суд до відповідача у встановленій законом процесуальній формі матеріально-правову ви­могу про відновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У позові узвичаєно виділяти складові елементи, що визначають зміст та індивідуалізують його, а саме:

- предмет позову;

- підстави позову;

- зміст позову.

Предмет позову - матеріально-правова вимога позивача до відпо­відача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Від предмета позову слід відрізняти предмет спору, який узвича­єно називати об'єктом позову. Це те матеріальне благо, отримання якого вимагає позивач, наприклад конкретне майно, грошові кошти, майнове право тощо. Об'єкт позову також можна змінити за допомогою зміни розміру позовних вимог, однак при цьому предмет позову не змінюється.

Матеріально-правова вимога позивача має опиратися на підстави позову.

Підстави позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві мають бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі об­ставини становлять юридичні факти, передбачені гіпотезою матеріаль­ної норми права, що регулює спірні правовідносини, з яких позивач ви­водить свої вимоги до відповідача. Вимога позивача до відповідача має ґрунтуватися на фактичних обставинах у справі.

Коло юридичних фактів, що належать до підстав позову, спочатку вказується позивачем у позовній заяві. Якщо позивач неповно вказав ці факти, суд має право запропонувати йому доповнити підставу позову, представити докази на підтвердження наявності або відсутності тих юридично значущих фактів, які позивач не зазначив. Юридичне обґрунтування висуненої позовної вимоги в доктрині процесуального права традиційно не вважається підставою позову.

Зміст позову - спосіб судового захисту, який позивач обрав для захисту свого права і який позивач просить застосувати суд. У позо­вній заяві обов'язково має бути зазначений зміст позовних вимог: спо­сіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи до­говором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кож­ного з них (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

У змісті позову виявляється його процесуально-правова сторона. Зміст позову визначається позивачем, виходячи зі способу судового за­хисту, передбаченого законом.

Виділення елементів позову має таке значення:

- елементи позову індивідуалізують позов, дають змогу встановити тотожність позовів, яка має значення для недопущення існування декіль­кох судових рішень за одним спором;

- виділення елементів позову є необхідним для здійснення судом контролю за реалізацією позивачем свого процесуального права на зміну позову, відповідно до ст. 49 ЦПК України позивач має право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову у вигляді подання письмової заяви; у справі, що розглядається за пра­вилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підс­тав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі;

- підстава позову визначає предмет доказування у справі, встанов­люючи межі обов'язку позивача з доведення фактів, на які він посила­ється для обґрунтування своїх вимог;

- предмет і підстава позову визначають межі судової діяльності: суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог.

Позови класифікуються за різними підставами:

1) за процесуальною метою, змістом позову (процесуально-пра­вова класифікація позовів);

2) за об'єктом захисту (матеріально-правова класифікація);

3) за характером захисту інтересу в цивільному процесі.

За процесуально-правовим критерієм позови класифікуються з поді­лом на позови про визнання, про присудження і перетворювальні позови.

У тих випадках, коли вимогу позивача до відповідача спрямовано на присудження виконання на користь позивача обов'язку, що випливає зі спірних правовідносин, ідеться про позов про присудження, або про так звані виконавчі позови. Позови про присудження - вимоги, за якими відповідач зобов'язаний передати речі або грошові кошти, наприклад позов про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням підрядником своїх зобов'язань. Ці позови є найпоширенішими в судовій практиці.

Позов про визнання - позов, який спрямовано на офіційне ви­знання, встановлення судом наявності або відсутності правовідно­син. Оскільки рішенням суду за цими позовами встановлюється існу­вання або відсутність спірних правовідносин, ці позови називають також установчими позовами.

Позови про визнання поділяються на позови про визнання позити­вні, коли вони спрямовуються на визнання наявності спірного права (по­зови про визнання права власності), і позови про визнання негативні, коли вони спрямовуються на визнання відсутності спірного права (по­зови про визнання правочину недійсним тощо).

Позови про присудження та про визнання не перетворюють наявні правовідносини. Після ухвалення судового акта вони залишаться без змін (декларативні позови). На відміну від декларативних позовів, су­дові акти за перетворювальними позовами змінюють наявні до судо­вого процесу правовідносини.

Перетворювальні позови - позови, які характеризуються та­кими способами захисту, як зміна або припинення спірних правовідно­син. У судовому процесі з розгляду перетворювального позову реалізу­ється право особи на зміну правовідносин, що не може бути здійснено без рішення суду.

Судове рішення за таким позовом виступає юридичним фактом ма­теріального права, яке змінює структуру правовідносин, наприклад по­зов про зміну договору.

Характерною рисою перетворювальних позовів є те, що судові рі­шення за ними не можуть бути реалізовані примусовим чином.

За матеріально-правовою ознакою позови поділяють на позови, що випливають із цивільних, сімейних, земельних, житлових або трудових правовідносин. Практично це потрібно для судової статис­тики, на її підставі здійснюється узагальнення судової практики за окре­мими категоріями справ.

За характером інтересу, який захищається, позови в цивільному процесі можна поділити на особисті, позови на захист інтересів інших осіб, державних і громадських інтересів та непрямі позови. Підставою для такої класифікації є питання про вигодонабувача за відповідним позовом. Так, особисті позови, спрямовано на захист позивачем власних інтересів, і, відповідно, він є безпосереднім вигодонабувачем. Позови на захист прав іншої особи спрямовано на захист суб'єктивних прав не особи, яка подає позов, а інших осіб, чиї інтереси захищаються в суді, які й будуть вигодонабувачами. Позови на захист публічних та державних інтересів спрямовано насамперед на захист майнових прав держави або ж інтересів суспільства, при цьому вигодонабувачем виступає держава або суспільство в цілому.