§ 4. Повернення судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами
Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням; закриття провадження у справі (ч.
1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»). Перелік підстав для повернення судового збору є вичерпним.Від повернення судового збору слід відрізняти стягнення його у складі судових витрат на користь особи, що сплатила судовий збір і виграла справу, зі сторони, проти якої постановлене рішення (ч. 1 ст. 88 ЦПК). Повернення судового збору провадиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
У випадках зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми; в інших випадках — повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК у разі задоволення позову у повному обсязі суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Частина 2 ст. 86 ЦПК передбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590 у тому випадку, коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, викладених у Додатку до постанови.У разі звільнення позивача від сплати судового збору останній після закінчення розгляду справи стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо від сплати судового збору звільнено відповідача, а рішення постановлено на користь позивача, судовий збір відноситься на рахунок держави. При залишенні позову без задоволення, закритті провадження у справі або залишенні без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або постановляє нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат, враховуючи при цьому і ті витрати, які сторони понесли у зв'язку із поданням апеляційної та касаційної скарги і розглядом справи у судах цих інстанцій.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Уявляється, що така заява позивача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до винесення ухвали про закриття провадження у справі. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача. Уявляється, що така заява відповідача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до вине сення ухвали про закриття провадження у справі. У протилежному випадку відповідачу необхідно звертатися до суду з позовною заявою. Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.У тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи шляхом ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватися іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі (ч. 6 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2).
Питання для самоконтролю
1. Які функції виконує інститут судових витрат?
2. На кого покладається тягар сплати судових витрат, в яких випадках вони можуть бути зменшені?
3. Від чого залежить розмір судового збору?
4. Яким є порядок сплати судового збору?
5. В яких випадках підлягають сплаті витрати, пов'язані з розглядом справи?