<<
>>

§ 4. Повернення судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами

Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням; закриття провадження у справі (ч.

1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»). Перелік підстав для повернення судово­го збору є вичерпним.

Від повернення судового збору слід відрізняти стягнення його у складі судових витрат на користь особи, що сплатила судовий збір і виграла справу, зі сторони, проти якої постановлене рішення (ч. 1 ст. 88 ЦПК). Повернення судового збору провадиться в порядку, вста­новленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

У випадках зменшення розміру позовних вимог або внесення су­дового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми; в інших випадках — повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК у разі задоволення позову у повному обсязі суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і до­кументально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частина 2 ст. 86 ЦПК передбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сто­рони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Укра­їни.

Так, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держа­ви» від 27.04.2006 р. № 590 у тому випадку, коли обидві сторони у ци­вільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсують­ся за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фак­тичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, викладених у Додатку до постанови.

У разі звільнення позивача від сплати судового збору останній після закінчення розгляду справи стягується з відповідача в дохід дер­жави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо від сплати судового збору звільнено відповідача, а рішення постанов­лено на користь позивача, судовий збір відноситься на рахунок держа­ви. При залишенні позову без задоволення, закритті провадження у справі або залишенні без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компен­суються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи спра­ву на новий розгляд, змінює рішення або постановляє нове, суд відпо­відно змінює розподіл судових витрат, враховуючи при цьому і ті ви­трати, які сторони понесли у зв'язку із поданням апеляційної та каса­ційної скарги і розглядом справи у судах цих інстанцій.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповіда­чем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягу­ються з позивача. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Уявляється, що така заява позивача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до ви­несення ухвали про закриття провадження у справі. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судо­вих витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі за­лишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача. Уявляється, що така заява відповідача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до вине сення ухвали про закриття проваджен­ня у справі. У протилежному випадку відповідачу необхідно звертати­ся до суду з позовною заявою. Визнання позову чи добровільне задо­волення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухвален­ні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

У тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відпо­відно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у спра­ві, чи з власної ініціативи шляхом ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватися іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі (ч. 6 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2).

Питання для самоконтролю

1. Які функції виконує інститут судових витрат?

2. На кого покладається тягар сплати судових витрат, в яких випадках вони можуть бути зменшені?

3. Від чого залежить розмір судового збору?

4. Яким є порядок сплати судового збору?

5. В яких випадках підлягають сплаті витрати, пов'язані з роз­глядом справи?

<< | >>
Источник: Курс цивільного процесу : підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 4. Повернення судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -