Поняття стадії судового розгляду цивільних справ

Судовий розгляд можна розглядати як інститут цивільного процесу­ального права і як стадію цивільного процесу.

Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права — це система норм, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесу і діяльність суду та інших учасників процесу, спрямований на розгляд і вирішення цивільно-правових спорів, справ з адміністративних правовідносин, справ, пов’язаних зі здійсненням ви­борчих прав громадян, і справ окремого провадження.

Судовий розгляд, як стадія цивільного процесу, це система процесу­альних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення цивільно-правового спору.

Стадія судового розгляду є головною стадією цивільного судочинс­тва, тобто в ній найбільш повно реалізуються завдання і принципи ци­вільного процесуального права, що стоять перед судом.

Варто розрізняти судовий розгляд і судове засідання. Ст. 158 ЦПК України передбачає, що судовий розгляд відбувається в судовому засі­данні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Судове засідання є процесуальною формою судового розгляду. Су­дове засідання також є процесуальною формою розгляду справ в апеля­ційній і касаційній інстанції і перегляду рішень і ухвал, що набрали за­конної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами і переглядом рішення Верховним Судом України.

Судовий розгляд є обов’язковою стадією процесу. Незалежно від то­го, чим закінчується справа — ухваленням рішення, постановлениям ухвали про закриття провадження по справі, зупинення провадженням чи залишенням заяви без розгляду — існує стадія судового розгляду. Це центральна стадія цивільного процесу, тому що тільки на цій стадії справа вирішується по суті. На цій стадії найбільш повно виявляються принципи цивільного процесуального права: усність, безпосередність, гласність, підпорядкування суддів тільки закону, рівність всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність і диспозитивність.

Обсяг і межі розгляду цивільних справ судами України встановлені на основі нормативного визначення принципів диспозитивності, змага­льності та публічності. На суд покладено вживати передбачених зако- ном заходів для всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

Виходячи з цього, цивільні справи в судовому засіданні розгляда­ються публічно в межах необхідних для з’ясування обставин, встанов­лених їх об’єктивної істини, дійсних взаємовідносин сторін, їх прав та обов’язків.

20.2.