§ 3. Елементи цивільних процесуальних правовідносин
Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають визначену внутрішню будову. Вони містять три елементи: зміст, суб'єкти і об'єкти.
У теорії цивільного процесу питання про зміст правовідносин вирішується по-різному.
Одні автори вважають, що зміст цивільних процесуальних правовідносин складають процесуальні дії суду та учасників процесу. Інші виходять із того, що змістом правовідносин виступають права та обов'язки учасників процесу. Треті, синтезуючи ці дві крайні точки зору, доходять висновку, що змістом цивільних процесуальних правовідносин є суб'єктивні права та обов'язки учасників процесу, а також їх дії[CCLXV].Остання точка зору є найбільш обґрунтованою. У правовідносинах треба виділити матеріальний та юридичний зміст. Юридичний зміст — це суб'єктивні права та обов'язки, а матеріальний — реальна поведінка, яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити. Зміст правовідносин є єдиним, не можна виключати із змісту процесуальних правовідносин суб'єктивні права та обов'язки, оскільки вони визначають взаємовідносини між суб'єктами. Не можна також виключати із змісту правовідносин і дії, в результаті яких відбувається реалізація суб'єктивних прав та обов'язків.
Суб'єктний склад цивільних процесуальних правовідносин досить широкий. Першу групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин становлять судові органи та їх посадові особи. У процесуальних правовідносинах за загальним правилом одним із суб'єктів завжди виступає суд.
До посадових осіб судових органів належать судді. Склад суду визначається законом. Відповідно до ст. 18 ЦПК цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий із числа яких визначається в установленому законом порядку. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів. Цивільні справи у Верховному Суді України розглядаються колегіально.Утім слід мати на увазі, що відповідно до закону, коли судді чи головуючому надається право вирішувати окремі питання одноособово, то і в цьому випадку він діє від імені суду. Виходячи з особливостей
правового статусу, до посадових осіб судових органів належать судовий розпорядник, секретар судового засідання.
До другої групи суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин належать особи, які беруть участь у справі: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. Статус осіб, які беруть участь у справі, мають також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб (ст. 26 ЦПК).
Для осіб, які беруть участь у справі, характерно те, що вони мають юридичну заінтересованість у кінцевому результаті справи, захищають у процесі свої суб'єктивні права чи інтереси, що охороняються законом, права та інтереси інших осіб, державні чи громадські інтереси. Для осіб, які беруть участь у справі, характерно також те, що вони своїми діями можуть чинити вплив на рух цивільного процесу.
Третя група суб'єктів цивільних правовідносин — це особи, які сприяють здійсненню правосуддя. До них належать: свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, особи, які надають правову допомогу (статті 50, 53, 54, 55, 56 ЦПК тощо).
У процесуальній літературі набула широкого поширення думка, що процесуальні правовідносини виникають тільки між судом та іншими учасниками процесу і суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Справді, як правило, у процесуальних правовідносинах суд завжди є суб'єктом процесуальних правовідносин, однак у деяких випадках, як виняток із загального правила, процесуальні відносини можуть виникнути і між заінтересованими особами. Як приклад, можна навести те, що сторони між собою можуть укласти мирову угоду (ч. 3 ст. 31 ЦПК).
Наступний елемент цивільних процесуальних правовідносин — об'єкт. Об'єкт правовідносин — це те, заради чого виникають певні правовідносини, це явища матеріального і духовного світу, на які спрямовані суб'єктивні права та обов'язки. Іншими словами, об'єкт правовідносин — це різноманітні матеріальні і нематеріальні блага, які здатні задовольнити потреби правомочних суб'єктів.
Існують різні погляди на те, що є об'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Одні автори вважають таким суспільно значущу діяльність суб'єктів, другі — матеріально-правові відносини, які захищаються судом, треті розрізняють загальні та спеціальні об'єкти. До загального об'єкта відносять спір про право між учасниками матеріально-правових відносин, який повинен вирішити суд, а до спеціальних — блага, на досягнення яких спрямовані будь-які правовідносини, чи суб'єктивні права та обов'язки учасників процесу, чи порядок судочинства, чи фактичні дані, повідомлення й інші докази, необхідні для здійснення правосуддя[CCLXVI].
Перш за все не може бути об'єктом цивільних процесуальних правовідносин проце суальна діяльність, оскільки в ній реалізуються права й обов'язки, які в нероздільній єдності становлять зміст процесуальних правовідносин. З цих же причин не можна вважати об'єктом процесуальних правовідносин суб'єктивні права й обов'язки.
Не досить обґрунтованим здається твердження, що об'єктом цивільних процесуальних правовідносин виступають матеріально-правові відносини, які захищаються судом.
В основі цих висновків лежить прямолінійний підхід до співвідношення матеріальних (цивільних, трудових та ін.) і процесуальних правовідносин як співвідношення змісту та форми. Процесуальні правовідносини не можна розглядати як форму реалізації матеріальних правовідносин. Наявність процесуальних правовідносин не обумовлена наявністю матеріально-правових відносин і навпаки. Процесуальні правовідносини виникають для вирішення юридичної справи (спору про право цивільне чи охоронюва- ного законом інтересу) і не пов'язані з матеріальними правовідносинами. На підтвердження цього досить звернутися до закону. Згідно із статтями 118, 119, 122 ЦПК пред'явлення позову та відкриття провадження у справі і виникнення цивільних процесуальних правовідносин заявника з судом, а далі — з іншими учасниками цивільного процесу не пов'язується з матеріальними правовідносинами. Наприклад, у ст. 122 ЦПК передбачено правило про те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі: 1) якщо заява не підлягає розглядові в судах у порядку цивільного судочинства; 2) якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мировоїугоди сторін. Тут же передбачені й деякі умови, які мають винятково процесуальне значення.
Вирішуючи питання про об'єкт цивільних процесуальних правовідносин, більш правильно виходити з необхідності виділення загального об'єкта для всіх цивільних процесуальних правовідносин і спеціальних об'єктів для окремих конкретних цивільних процесуальних правовідносин.
Система цивільних процесуальних правовідносин, що складаються на основі фактичного динамічного складу — процесуальних дій суду та учасників цивільного процесу, спрямована на один загальний об'єкт. Таким об'єктом виступає мета цивільного судочинства. У статті 1 ЦПК зазначено, що метою цивільного судочинства є захист порушених, визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для окремих процесуальних правовідносин можна виділити спеціальні об'єкти.
У правовідносинах позивача, відповідача та третіх осіб із судом об'єктом є захист заінтересованими особами суб'єктивних прав та інтересів, які охороняються законом.
Спеціальний об'єкт можна виокремити і в процесуальних правовідносинах суду, коли беруть участь у справі органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади і місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи у випадках, передбачених законом, — ст. 45 ЦПК). Участь цих суб'єктів в цивільному судочинстві спрямована на охорону державних, громадських інтересів та інтересів приватних осіб.
Свій спеціальний об'єкт мають і правовідносини за участю свідків та експертів. Об'єкт цих правовідносин — наведення суду фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи.
При теоретичному аналізі будь-яких правовідносин можуть бути визначені спеціальні об'єкти. Однак абстрактним аналізом проблема об'єкта цивільних процесуальних правовідносин не може бути вичерпана. З практичної точки зору проблема загального об'єкта цивільних процесуальних правовідносин має суттєве юридичне й соціально- політичне значення, проблема ж спеціальних об'єктів цивільних процесуальних правовідносин прикладного, практичного значення не має.
Науково-практичне значення загального об'єкта цивільних про- це суальних правовідносин виявляється в тому, що його законодавче закріплення по суті визначає компетенцію судів при вирішенні цивільних справ, називає ті блага, заради яких функціонує цивільне судочинство. Очевидно, що це покладено в основу конструкції цивільної юрисдикції, закладеної у ст. 15 ЦПК і яка визначає правила віднесення до цивільної юрисдикції тих чи інших цивільних справ.
Питання про практичне значення спеціальних об'єктів цивільних процесуальних правовідносин вирішується по-іншому. Якщо, наприклад, у цивільному праві вони вимагають особливої уваги, оскільки законом передбачений специфічний правовий режим об'єктів цивільних правовідносин (речі, основна річ та належність речі, результати дій, відокремлені від поведінки обов'язкової особи, продукти духовної творчості тощо), то в цивільному процесуальному праві об'єкти правовідносин невіддільні від самої процесуальної діяльності і не можуть розглядатися ізольовано від їх матеріального змісту.
С. С. Алексєєв має рацію, коли стверджує, що в тих галузях права, де результат діяльності правозобов'язаної особи невіддільний від самої діяльності, немає і спеціальної проблеми об'єкта правовідносин[267]. У цих випадках при висвітленні матеріального змісту правовідносин одночасно достатньою мірою розглядається і їх об'єкт, тобто результат діяльності правозобо- в'язаних осіб. Таким чином, проблема об'єкта цивільних процесуальних правовідносин відзначається певною специфікою, виходячи з її науково-практичного значення.Питання для самоконтролю
1. Дайте характеристику цивільних процесуальних відносин як правової форми цивільного судочинства.
2. Якою є структура цивільних процесуальних правовідносин у цивільному судочинстві?
3. Чи можлива у цивільному судочинстві «фактична процесуальна діяльність», тобто процесуальна діяльність, яка не передбачена процесуальним законом?
4. У чому виявляються особливості структури цивільних процесуальних правовідносин?
5. У чому виявляються особливості передумов виникнення цивільних процесуальних правовідносин?