ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Джерела цивільного процесуального права — це система нормативно- правових актів, а також рішення Європейського суду з прав людини, які врегульовують порядок організації та здійснення правосуддя у ци­вільних справах.

Відповідно до статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійсню­ється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних до­говорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Серед інших законів України слід також назвати такі: «Про судовий збір», «Про виконавче провадження» та інші.

При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість яко­го надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж вста­новлені ЦПК, застосовуються правила міжнародного договору України.

Судове співробітництво або judicial cooperation між Україною та ін­шими країнами здійснюється на підставі конвенції^[27], зокрема, Гаазьких конвенцій^[28], ратифікованих державами, і багато- або двосторонніми договорами, підписаними державами^[29]. Наприклад, судове співробітни­цтво між Україною та державами Балтіки здійснюється з початку 1990 років на підставі таких договорів: Договір між Україною та Республікою Естонія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, підписаний Сторонами 15 лютого 1995 р.^[30]; Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відноси­ни у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, підписаний Сторонами 25 травня 1995 року^[31]; Договір між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сі­мейних та кримінальних справах, підписаний 07 липня 1993 року^[32].

Положення цих двосторонніх договорів мають пріоритет над поло­женнями національного цивільного процесуального законодавства^[33].

Щодо дії цивільного процесуального законодавства в часі, в просто­рі та щодо кола осіб, то слід зазначити, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасни­кам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Цивільне процесуальне законодавство поширюється на громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Питання дії цивільного процесуального законодавства в часі, на­разі, є надзвичайно актуальним. Відповідно до розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що зміни вводяться в дію з ура­хуваннях численних особливостей, зокрема:

9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

13) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи:

15.1) подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших доку­ментів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів спра­ви здійснюються в паперовій формі тощо.

5.